Чи дійсно бував ініціатор Другої світової війни Адольф Гітлер у старовинному українському місті Умань? Ця інформація, засекречена на кілька десятиліть, густо обросла міфами й легендами. Видавці бульварного чтива часто викладають «історичні подробиці» власного приготування: начебто ще під час Першої світової війни Гітлер був поранений на території України й лікувався в Умані.

Про це інформує Черкаський край.

А в 1941 році відвідав знайомі місця, прогулювався алеями «Софіївки» й відпочивав у Рожевому павільйоні на острові Кохання. Хоча таку версію у стилі фентезі навряд чи сприймуть серйозно навіть романтично настроєні читачі. Найдетальніше документальне дослідження фактів і переказів на цю тему провів старший науковий співробітник краєзнавчого музею Умані, автор кількох книг з історії краю Владислав Давидюк.

Отже, встановлений факт: Гітлер приїздив до Умані один раз, чорного літа 1941 року. Його компаньйоном у цій мандрівці був фашистський диктатор королівства Італія Беніто Муссоліні. Дуче прагнув до спілки з фюрером і запропонував відправити на Східний фронт свій моторизований корпус. У серпні 1941-го італійська дивізія «Торіно» була вже на марші й мала зустріти своїх вождів-диктаторів саме в Умані. 
28 серпня на уманському аеродромі приземлився німецький літак «Кондор», яким прибули двоє фашистських диктаторів і їхній супровід: міністр закордонних справ Німеччини І.Ріббентроп, глава СС Г.Гімлер, генерал-фельдмаршал В.Кейтель, італійський посол у Берліні Ф.Анфузо. Був на борту і старший син дуче Вітторіо Муссоліні. Владислав Давидюк знайшов у архівах документальні кадри, зроблені на уманському аеродромі, де високі чини доповідають фюреру про бойові дії під Уманню. В журнальних публікаціях не раз з’являлася фотографія: Гітлер і Муссоліні в картинних позах схилились над розгорнутою картою. На знімку підпис: 1941 рік, Умань. Немає сумніву, сфотографували диктаторів саме того дня, під час наради на аеродромі.
Як стверджував начальник охорони Гітлера Ганс Раттенхубер (свідчення давав, потрапивши в полон), з аеродрому кортеж машин завернув до кар’єру, де утримували тисячі радянських військовополонених. Йдеться про сумнозвісний кар’єр цегельного заводу, перетворений окупантами на концтабір, що вві­йшов до історії під назвою «Уманська яма». По дорозі бачили багато жінок з візками, тачками. Адже Гітлер наказав відпустити з полону всіх українців, що не належали до командного складу. От жінки й поспішали забрати своїх чоловіків, синів, інших родичів. Часто брали і зовсім чужих, щоб врятувати людей. Тоді, у 1941 році, гітлерівці, впевнені, що перемога й кінець війни не за горами (вже обговорювали дату параду переможців), відпускали додому багатьох полонених з України і Прибалтики. Звісно, не з міркувань гуманізму, людяності чи справедливості. Фашисти будь-яку націю, крім «істинних арійців»-німців називали нижчою, життєве призначення якої — трудитися на господарів і «знати своє місце». Випускали з концтаборів полонених, розраховуючи на них як на додаткову робочу силу в окупованих містах і селах. Розповідь начальника охорони біснуватого фюрера — єдине свідчення того факту, що Гітлер і Муссоліні відвідували концтабір «Уманська яма». 
Опівдні на одній із центральних вулиць Умані — Радянській (нині вулиця Небесної сотні) вишикували німецькі війська, що наводили «новий порядок» у місті. Про це розповів очевидець подій уманчанин Г.Брижак, якому на той час було 15 років. Гітлер виступив перед своїм військом з короткою промовою. Замість трибуни використали балкон другого поверху колишнього готелю «Регіна». (Цей старовинний будинок чудової архітектури уцілів до сьогодні. Після війни там був кінотеатр «Хроніка» та районне управління сільського господарства й бібліотека). Італійських військ на цих «парадних заходах» не було, вони все ще не дійшли до Умані. Тож після мітингу обидва диктатори виїхали їм назустріч. Місцем зустрічі в одних джерелах вказується село Легедзине, що за 15 кілометрів на схід від Умані, в інших — Ладижинка. В.Давидюк вважає вірогіднішим другий варіант. Відомо, що маршрут італійського корпусу пролягав з півдня на північ. Село Ладижинка розташоване на нинішньому автобані за 25 кілометрів від Умані в напрямку Одеси. Тож прямуючи з півдня, італійці ніяк не могли його обминути.
Колона італійської дивізії «Торіно» справила на німецький генералітет жалюгідне враження. Кінець трагічного літа 1941 в Україні був дощовим. На розгаслих грунтових дорогах військові мотоцикли буксували в українському чорноземі. Тож більшість їх продовжували «марш» у кузовах вантажівок і на підводах в обозі, які піхотинцям доводилось час від часу витягувати з калюж. Зморені, забрьохані грязюкою чорняві солдатики понуро стали в стрій перед верхівкою воєнщини тогочасної Європи. Ілюзій щодо боєздатності таких союзників у німецьких офіцерів не було. 
Після такого «параду» на заболоченій дорозі сумнівно, щоб у Гітлера й Муссоліні виникло бажання прогулятися алеями романтичного парку «Софіївка». Жодних свідчень про це ні в спогадах, ні в протоколах допитів полонених не знайдено. Після зустрічі італійського корпусу весь кортеж повернувся на аеродром і літак з двома диктаторами взяв курс на захід, у тимчасову ставку Гітлера.
У цій поїздці Муссоліні почувався обділеним. Адже всі почесті, запобігання і благоговіння призначались Гітлеру, а дуче залишався на других ролях. Зустріч італійського корпусу замість захоплення додала розчарування. А оскільки дуче крім всіх своїх посад і звань мав ще й «титул» першого пілота Італії, то вирішив взяти реванш у літаку, привернувши до себе загальну увагу. Заявив, що хоче сісти за штурвал і вести літак. Важко навіть уявити реакцію особистої охорони Гітлера. Як згадує командир літака Г.Бауер, прийняли компромісне рішення: коли лягли на визначений курс, дуче посадили в крісло другого пілота. Він мав доступ тільки до управління кермом висоти та елеронами. Погода була тиха, небо чисте, тож ніякого ризику не було і втручання першого пілота не знадобилося. «Муссоліні спробував здійснити кілька маневрів, але швидко зрозумів, як чітко реагує «Кондор» на дії пілота. Він був дуже вражений і передав управління мені», — згадує Бауер. 

Після перельоту, вже у поїзді, Муссоліні дізнав­ся, що штаб Гітлера, не ставлячи до відома італійську сторону, підготував повідомлення для преси про поїздку фюрера на Східний фронт. Обурений дуче заявив, що зупинить поїзд, якщо йому не покажуть текст прес-релізу. Заспокоївся тільки після того, коли прискіпливо вичитав і поправив повідомлення, виділяючи факт: «дуче особисто пілотував літак».

А стосовно «Софіївки», то гітлерівці, що називається, наочно довели, як цінують шедеври садово-паркового мистецтва: посеред парку — на поляні біля Китайської альтанки — влаштували цвинтар, ховали там своїх солдатів. Тільки у 2000 році, в ході акції «Примирення над могилами» останки з «Софіївки» перепоховали на німецькому військовому кладовищі під Києвом.