26-річний уманський нацгвардієць після мінометного та танкового обстрілів у Вуглегорську знайшов кохання, пише Вечірня Умань.

 

Познайомилися 26-річний Максим і 22-річна Ольга (імена змінені з міркувань безпеки) на День шахтаря, в останню неділю серпня. Сепаратисти вирішили «привітати» жителів Вуглегірська та влаштували «салют» із мінометів та танків. Коли всі люди повиходили із будинків та підвалів на святкування,  вони обстріляли школу та дитячий садок у житловому районі.

 

– Ми стояли на крайньому блокпосту біля Вуглегірська. Коли побачили, що місто обстріляли, пішли подивитися, чи потрібна наша допомога містянам, – розповідає нацгвардієць Максим. – Взяли із собою макарони, гречку, печиво і вирушили до міста. Ми завжди так робили після обстрілів міста.

 

Ольга разом із мамою та подругою після обстрілу їхнього району вийшли із підвалу на вулицю. Для них уже стало звичним  вранці та ввечері ховатися  від мінометів...

 

Нацгвардійці підходили до кожного під’їзду 5-поверхового будинку і давали мешканцям їжу. Проте, коли підійшли до Ольги та її матері, виявилося, що продукти закінчилися.

 

– Мені було страшенно незручно, що їм не вистачило їжі. Тому просто запитав у чоловіка, який підійшов до нас, чи не потрібні дівчатам засоби жіночої гігієни, – говорить Максим. – Нам волонтери привозили чимало прокладок, ми їх у взуття ставили, аби не промокало.

 

Наступного дня хлопець приніс дівчині та її родині їжу, солодощі. Зустрічалися Ольга та Максим таємно від усіх близько місяця. Коли прийшов час ротації, нацгвардієць захотів забрати кохану із собою, проте зіткнувся із супротивом батьків.

 

– Батьки дуже не хотіли відпускати Олю. Для них було спокійніше, щоб вона була поряд з ними під постійними пострілами куль ніж зі мною в «чужому» для неї місці, – продовжує Максим.

 

За одну розмову «боротьби із супротивом» Максим скурив дві пачки сигарет. Але все ж батьків умовив. І Ольга поїхала до Умані.

 

– Звичайно, що мені було страшно їхати в незнайоме для мене місто, де я нікого не знаю. Проте все ж наважилася, покинула рідний дім і поїхала, – ділиться Ольга. – Тепер лише хвилююся за своїх батьків. Якщо сепаратисти дізнаються, що я поїхала із нацгвардійцем, то це може стати останнім днем їхнього життя…

 

Ольга та Максим живуть в Умані вже два місяці. Винаймають квартиру, шукають роботу. Проте дівчині й досі телефонують колишні однокласники із погрозами. Кажуть, що краще їй не повертатися додому.

 

– До мене періодично телефонують колишні друзі погрожують розправою, називають «укропівською підстилкою», – продовжує дівчина. – Проте я на це не звертаю уваги. Для мене головне, щоб все швидше закінчилося. Після останніх подій та після відключення російського телебачення прихильників «Новоросії» в місті залишається все менше. Сподіваюся, що скоро їх зовсім не буде.

 

У Вуглегірську зараз працює лише кілька магазинів, але не завжди там є всі продукти. Виживають жителі міста завдяки допомозі, яку надали нацгвардійці. Добровольці стали для них своєрідними волонтерами. А Максим – справжнім рятівником для родини Ольги.