Майлз Грін – американець, який мешкає у селі Носачів, що на Черкащині. Він навчає школярів грати на барабанах та вірити у власні сили. За два роки Майлз схуднув на 20 кілограмів. Щодня він рубає дрова. У нього немає гарячої води та туалету, але Майлз щасливий та почуває себе вікінгом.

Він приїхав за програмою Корпусу Миру та готовий залишитись назавжди, якщо зустріне тут своє кохання, повідомляє "Новое время".

Після закінчення університету мені кортіло зробити щось важливе, випробувати себе та бути корисним. Я шукав викликів, тому подав заявку до Корпусу Миру, про який дізнався ще в школі. Тоді я подумав, що вступити до нього та стати волонтером – найважливіше з того, що я можу зробити.

Мене надихнула моя мама – вчителька та волонтер, працювала з дітьми в Африці. Мама розповідала, як сильно на неї вплинуло волонтерство та можливість побачити світ. Вона відчувала, що розвивається завдяки цьому. Я також хотів це відчувати, надихати інших бути кращими за себе вчорашніх. Можна сказати, мама була моїм ментором у волонтерстві, навчила не боятися труднощів.

Про Україну та село Носачів

У Корпусі Миру мені запропонували кілька країн, серед яких була Україна. Я уважно стежив за подіями 2013-2014 років, дуже переживав та захоплювався революціонерами. Мені кортіло познайомитись з цими людьми, тому я обрав саме Україну.

Українці виправдали мої найкращі очікування – це дивовижні люди. У вас дуже складна історія, на вас вплинуло багато країн, але це зробило вас тільки мудрішими.

Перед поїздкою мене лякали, що тут у мене не буде ані гарячої води, ані туалету, ані посудомийної машини. Я відповідав: “Чудово, це саме те, що мені потрібно!”. Тут у мене немає зручностей, до яких я звик, я щодня рубаю дрова для себе та для літньої сусідки, що живе сама, допомагаючи їй. Але я в захваті! Почуваюся справжнім вікінгом, дуже люблю свою сокиру. Щодо села Носачів, де я мешкаю, то воно нагадує мій рідний штат Мічиган. Тут така сама погода і такі ж нерівні дороги.

Про учнів та музику

У Носачівську школу потрібен був учитель музики та англійської – це ідеально мені підійшло. Мій тато музикант, і я почав грати на барабанах у 14 років. В школі та університеті грав у рок-гуртах – це було круто.

Коли я приїхав до школи, директор спустилась зі мною до комірчини і сказала: “Сюрприз!”. Там на мене чекала притрушена пилом барабанна установка. Я все залатав, налаштував та назвав Франкендрамз на честь Франкенштейну. Спочатку я не планував вчити дітей грати на барабанах – думав, це просто буде моїм хобі тут. Але коли діти почули барабанні ритми, одразу попросили навчити їх також. Тоді я організував музичний клуб прямо у себе в кабінеті. Старшокласники щасливі – в них з’явилося цікаве дозвілля. Через англомовні пісні ми також вивчаємо англійську.

Я надихнув учнів слухати рок і метал, але їм подобається різна музика. Діти самі пропонують пісні, а потім голосують за ту, яку ми вивчатимемо. Я працюю над тим, аби діти почали писати музику й вірші до неї самостійно.

Плейлист від учнів Майлза Гріна:

1) Imagine Dragons – Radioactive;

2) Hozier – Take Me To Church;

3) Twenty One Pilots – Heathens;

4) The Cranberries – Zombie;

5) Українська народна пісня – Їхали козаки.

Коли я запитав у дітей, як називатиметься їхній гурт, хтось відповів “I don’t know” – тепер він так і називається. Завдяки нашій музичній діяльності Носачів отримав багато позитивної уваги. Місцевим не завжди подобається наша музика, бо це рок, але всі розуміють, наскільки важливо для молоді мати таке організоване дозвілля. Тут у дітей набагато менше можливостей для творчості та розвитку, ніж у великих містах.

Про волонтерство та силу прикладу

Учителі повинні надихати учнів бути прикладом в усьому. У нас є такий вислів Monkey see – monkey do (“Мавпа бачить – мавпа робить”). Ми маємо бути саме такими людьми, яких ми виховуємо у дітях, щиро робити саме те, чого ми вимагаємо від них. Це величезна відповідальність.

Якщо ми хочемо підвищити культуру волонтерства в Україні – саме дорослі мають продемонструвати, чому це важливо, і справді отримувати від цього задоволення. Адже коли ти допомагаєш іншим – ти одночасно робиш добре й собі.

Всеукраїнський день добрих справ працюватиме за тим самим принципом – багато людей візьмуть у ньому участь і отримають задоволення, але ще більше це побачать і схочуть долучитися наступного разу.

Про кохання та життя

Учителі у Носачівській школі дивовижні – дуже багато працюють та завжди про мене піклуються. Без їх підтримки у мене нічого б не вийшло. Наприклад, вони завжди цікавляться, чи є у мене картопля. Я тут дуже схуднув – цілих 20 кілограмів скинув. Напевно, вони переживають, що я помираю з голоду. Але я щасливий, що став стрункішим – почуваю себе набагато краще. Мабуть, це все свіже повітря, сокира і мої пробіжки у вільний час.

В Україні мені найбільше бракує мого пса – Торка. Це величезний дог, я дуже за ним сумую. Мій двоюрідний брат, також музикант, навіть розмістив Торка на обкладинці свого нового альбому. Ще мені не вистачає кокосового масла й велосипеда.

Найсмачніша українська страва – холодець. Найогидніша – також холодець. Інколи починаю його їсти, і мені так смачно! Аж раптом подумаю про те, що їм желе з кісток, і не можу продовжити. Так, це складно.

У вільний час, окрім пробіжок, мене захоплюють книги. Зараз я читаю "Відьмак" та "Хоббіт" українською – люблю фантастику.

Якщо я зустріну тут своє кохання, то залишусь назавжди – мені подобається Україна. Врешті, усі бабусі Носачева вже точно у мене закохані.