Депутат Черкаської обласної ради Віктор Полозов очолив обласну організацію Аграрної партії України в непростий період. Проте всього за два роки йому вдалося не тільки зробити її однією з наймасовіших в регіоні, а й привести своїх однопартійців до переконливої перемоги на торішніх жовтневих виборах до об'єднаних територіальних громад.

Про це інформує Прочерк.

Дізнавшись про грубе порушення партійного статуту тепер уже колишнім очільником АПУ Віталієм Скоциком, зайняв рішучу позицію і разом зі своїми однодумцями публічно висловив йому недовіру.

 

– Вікторе Олександровичу, як вплинув на рейтинг Аграрної партії серпнево-вересневий розкол?

– А ніякого розколу, насправді, не було. Навпаки. Аграрна партія продемонструвала українському народу, що вона є єдиною по-справжньому демократичною політсилою в країні. Ви можете уявити, щоб за порушення статуту однопартійці звільнили Тимошенко, або Ляшка? А ми це зробили, оскільки не захотіли миритися із зірковістю Скоцика і його закулісними іграми з одіозними олігархами, які, переслідуючи власні інтереси, прагнуть впливати на українську політику. А тому я не вважаю звільнення Віталія Скоцика з посади голови партії внутрішньо-партійним розколом. Це було очищення лав від нещирих однопартійців, які публічно демонстрували моральні цінності, а в дійсності думали лише про себе. А якби вони прийшли до влади? Хіба в нас мало політиків-популістів, які вміють красиво говорити й при цьому продовжують розвалювати державу? Тож те, що відбулося в кінці літа й на початку осені, ще більше згуртувало нашу партію. І я переконаний, що прості українці, яких «скоцики» вважають наївними і думають, що їх легко обдурити, все зрозуміли й зробили для себе правильні висновки. І думаю, що рейтинг АПУ, з огляду на ситуацію, зріс ще більше, й у нас з`явився реальний шанс потрапити в парламент.

– В обласній організації всі з розумінням поставилися до звільнення попереднього очільника партії?

– Не всі. Справа в тому, що Віталій Скоцик – непоганий оратор. Володіє вмінням переконувати людей. Я й сам йому вірив, поки не дізнався правди й не переконався в тому, що він просто здібний маніпулятор чужими думками. Тож немає нічого дивного в тому, що і в нашій організації знайшлись ті, кому було важко в ньому розчаруватися. Для мене дуже важливо, коли людина вміє визнавати свої помилки і рухатися далі. Практично всі мої черкаські однопартійці, яких долали сумніви щодо цієї ситуації, виявили бажання й далі поруч зі мною розбудовувати структуру партії й створити в обласній раді фракцію з аграріїв.

Звернули з дороги лише кілька осіб. І нічого страшного в цьому немає. Головне, що ті, хто спершу й вагалися, проаналізували ситуацію. Зробили правильні висновки й залишилися в партії.

– Вибори до об`єднаних територіальних громад – це своєрідна репетиція перед парламентськими перегонами?

– Я би швидше сказав, що це не репетиція, а лакмусовий папір, завдяки якому стане зрозуміло, кого народ хоче бачити в парламенті. Всі ж розуміють, що Україну треба рятувати і від війни, і від корупції, і від руйнування економіки. Рятувати в повному сенсі цього слова. Відтворювати промисловість. Відновлювати роботу заводів і фабрик, будувати нові. А коли чинний прем'єр-міністр на всю країну заявляє, що необхідно збільшити валовий продукт сільгоспвиробництва з 17 до 25 відсотків, то це означає, що такі стратегічні галузі, як машинобудування, металургія, хімічна індустрія, на яких базується економіка, і далі будуть знищуватися. Або візьміть малі чи середні фермерські господарства. Сьогодні ж влада про них завсім не думає. Вони не мають ніякої державної підтримки. Агродотації – це солодкий пиріг тільки для магнатів крупного агробізнеса.

– Натякаєте на власника «Нашої ряби»?

– Якщо чесно, я би з радістю потиснув панові Косюку руку, якби він відмовився від політики і займався тільки своїм бізнесом, яким напевне вміє займатися. Біда нашої країни саме в тому, що у Верховній Раді здебільшого сидять парламентарі-бізнесмени, котрі всі закони пишуть тільки під себе. Або лобісти агромагнатів, які залежні від своїх господарів фінансово і працюють на них, а не на український народ. Саме тому в парламенті обов`язково повинна бути аграрна фракція, яка зуміє законодавчо захистити і фермерів, і пересічних громадян, які хочуть бути впевненими в завтрашньому дні. Мріють жити в правовій, мирній країні і бути захищеними від бідності й несправедливості.

– Ви постійно наголошуєте на тому, що Аграрна партія – це політична сила не лише представників сільського господарства…

– Тому що дехто й досі думає, що в нашій організації тільки аграрії. А насправді їх близько 37 відсотків. Зовсім недавно в Черкасах я вручав партійні квитки своїм 80-ти однопартійцям, серед яких не було жодного працівника сільського господарства. Наші лави поповнили науковці, лікарі, вчителі, спортсмени, діячі мистецтв. Причому всі ці люди прийшли до нас за покликом свого серця, оскільки не бачать іншої партії, яка б реально могла щось змінити в країні. Нас об`єднує не тільки земля (адже якщо не ми, то наші пращури, так чи інакше родом із села), а й спільна ідеологія. Ми хочемо покращити життя всього українського народу. Навести порядок і в медицині, і в освіті, і в культурі. І це не просто слова. Сьогодні в аграрній партії працює більше 10 рад різних напрямків. Це, в хорошому розумінні, своєрідний тіньовий уряд, який ламає голову над тим, як вивести Україну із кризи.

– Вікторе Олександровичу, Ваша меценатська діяльність настільки вражає, що одного інтерв`ю не вистачить для детального перерахування всіх Ваших добрих справ. Ви і храми будуєте, і благоустроєм шкіл та дитячих садків займаєтеся. Допомагаєте хворим, обездоленим, малозабезпеченим. Постійно підтримуєте наших захисників. А ще опікуєтеся талановитими дітьми, сприяєте розвитку спорту на Черкащині. Скільки книг письменників і поетів завдяки Вам побачило світ… Який цікавий благочинний проект ще на черзі?

– Вирішив долучитися до одного Всеукраїнського новорічного фестивалю для дітей і молоді. Отримав запрошення стати його головою. Але думаю, що анонсувати цей захід зарано. Перед новим роком, як завжди, робитимемо подарунки для школярів. В тому числі й цікаві подорожі до столиці. А наразі, поки ще дозволяє погода і температура повітря, займаюся розчищенням річки в рідній Антипівці. Планую навколо неї розбити парк відпочинку.

– У Вас семеро дітей. Який батьківський обов'язок на Вашу думку найголовніший у їхньому вихованні?

– Для мене найважливіше, як мабуть і для кожного батька, щоб мої діти були здоровими і виросли хорошими людьми. Щоб отримали якісну освіту. Займалися спортом. Тому навіть мої найменші донечки, які ще не ходять до школи, сьогодні вивчають англійську й італійську мови. Грають в теніс. Катаються на роликах. Освоюють ази кінного спорту. 12-річний син – захоплюється футболом. В старших дівчат свої уподобання. Але двічі на рік я завжди намагаюся десь відпочити разом із усіма своїми дітьми. І це – найцінніші хвилини мого життя…

– Чому Вас навчив екстремальний спорт і чи продовжуєте Ви ним займатися?

– З огляду на завантаженість займаюся все рідше. Але кидати не збираюся, бо саме завдяки цьому виду спорту я навчився не губитися й не панікувати в небезпечних і складних ситуаціях. Він гартує і тіло, і дух. Це стосується і політики. Бо чого-чого, а непередбачуваних ситуацій і труднощів у ній вистачає…

Біографічна довідка

Віктор Олександрович Полозов народився 31 серпня 1958 року на Смоленщині в сім'ї будівельників.

Після закінчення середньої школи з 1976 по 1978 рік служив у прикордонних військах радянської армії. В 1985 році закінчив Московський енергетичний інститут. За направленням працював інженером, а згодом керівником цеху на Балтійському суднобудівельному заводі в Естонії (м.Таллінн). У 1991 році заснував акціонерне товариство «Алвіго», основним напрямком якого є створення науково-технічної продукції промисловими інститутами, розташованими в містах Рівне, Сєвєродонецьк, Новомосковськ.

У 2008 році на базі Сєвєродонецького підприємства «Алвіго-КС» створили спільне німецько-українське підприємство «ЗКАК Україна». Сьогодні до АТ «Алвіго» входять виробничі, сільськогосподарські, науково-дослідні та інжинірингові компанії України, Естонії, Узбекистану, які займаються розробкою, виробництвом і повним технічним сервісом промислових каталізаторів, модернізацією діючих та проектуванням нових промислових агрегатів, а також створенням нових технологій для хімічної промисловості.

В 2006 році став інвестором с/г товариства в селі Антипівка Золотоніського району. Там же побудував Красногірський олійний завод. З 2015 року - депутат Черкаської обласної ради. З 2016 року голова Черкаської обласної партійної організації Аграрної Партії України.

Одружений. Батько семи дітей. Захоплюється екстремальним спортом.