Символи Євромайдану та українських політв’язнів у черкаському музеї «Кобзаря» представила відома дослідниця української вишиванки Людмила Огнєва. Її виставка «Культурний простір Донеччини» включає більше сотні орнаментів, присвячених переломним моментам в історії країни та найвидатнішим українським діячам. Про магнетизм рушників пощастило дізнатися і кореспонденту Zmi.ck.ua.

Людмила Огнєва родом з Поділля, але з 1944 року проживала на Донеччині. Кілька років тому переїхала з Донецька до столиці. Та в Києві не покинула улюбленої справи. Попри те, що жінці нелегко ходити, вона продовжує презентувати виставки в різних містах України. Всередині листопада майстриня представила виставку і в Черкасах.

Zmi.ck.ua Людмила Огнєва розповіла про поєднання науки, історії та творчості.

Про кожен виріб майстриня може розповісти цілу історію. Спершу пані Людмила звертає увагу на вишитий вірш Тараса Шевченка «Не нарікаю я на Бога», який «зустрічає» відвідувачів виставки.

«Центральну частину займає «З нами Бог і Україна», присвячена людям, які визначили долю України. Експонується вперше. Кожну світлину особи я представляю вишитим орнаментом, який пов'язаний з цією людиною», - розповідає Людмила Огнєва.

В експозиції представлені орнаменти, що уособлюють Івана Франка, Марка Вовчка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Олену Пчілку та інших. Окрім творчих видатних особистостей до колекції входять орнаменти із сорочок канонізованих святих київських князів, гетьманів, представників Організації українських націоналістів, героїв Крут.

«Над зображенням Богдана Хмельницького не його сорочка. А з XVII ст. ходить орнамент: листочки хмелю з жолудями. Це символи вдачі і чоловічої сили. Але цей орнамент я зустрічала в різних регіонах країни», - пояснює Людмила Огнєва.

Окремим блоком майстриня презентувала орнаменти сучасних героїв Небесної Сотні та загиблих АТОвців. Вишивка для Черкаської області виконана у кольорах державного прапора.

Майстриня шукає фото в архівах та мережі, де герой зображений у вишиванці, за допомогою комп’ютерної програми створює схему, і передає орнамент із вбрання.

Окрема, особлива тема для майстрині – донецький Євромайдан. Аби донести усім, що «Донецьк не мовчав», Людмила Огнєва присвятила цьому експозицію.

«Коли почалося захоплення Донецька, я не хотіла виїжджати. Це було важко фізично, потяги вже не ходили. Складно було і вивезти всі архіви, а залишати їх я не хотіла», - згадує майстриня.

Небайдужа волонтерка приносила жінці ліки та продукти і намагалася переконати Людмилу Огнєву виїхати з Донецька, поки є така можливість, хоча б для того, щоб розповісти правду на решті території України. За словами пані Людмили, в посібнику для підготовки до ЗНО з історії зазначено, що Майдан підтримували усі регіони країни, окрім Донецька.

«Але в нас були і листівки, і люди збиралися двічі на день», - наголосила жінка.

Тож в колекції «Донбас не мовчав» зібрані тексти пісень, молитви, порвана сорочка і шапка донецького активіста та прапор.

Також до основної частини виставки входить «Нездоланний дух» – копії вишивок видатних українських жінок-політв’язнів. Серед робіт майстрині – копії рушників Лесі Українки. Один з них ще маленькою Леся вишивала на подарунок матері. Є орнаменти і відомих політв’язнів та шістдесятників. Серед них і черкащани Анатолій Лупиніс, Василь Симоненко.

«На відкриття виставки я запрошувала хлопців з міської організації УНСО. Коли всі розійшлись, воно оточили мене. Розмова була про націю, етнос. Потім один з них став на коліна і дякував мені за виставку. Така була тут незабутня хвилина», - розповіла Людмила Огнєва.

Деякі роботи майстрині побачили і за межами України. У Черкасах був представлений фрагмент «Пам'яті на життя» про Чорнобильську трагедією. В ній – орнаменти з вишивок сіл зони відчуження.

«Ця виставка їздила по світу. Розпочали з Києва, Терасполя. Була в Ризі, Мюнхені і Парижі», - зазначила майстриня.

Також у Черкасах представляли колекцію «Християнські символи у вишивці».

«Українка мусить вишивати»

Людмила Огнєва розповіла, що почала вишивати з самого дитинства. За її словами, у фольклорі згадується: здавна чоловіки пишалися тим, що їхні дружини вишивають. Це закладено на генетичному рівні українок. Пані Людмила згадує, що мати з самого малечку давала завдання вишити орнамент на звичайних рушничках.

«З дитинства вміла тримати голку в руках. А досліджувати вишивку у наукових збірках пісень, фольклорі почала після 50 років. Якщо я розповідаю про вишивку, то маю вміти вишивати», - наголосила жінка.

Поштовхом до вивчення орнаментів українського вишиття стала стаття в науковому журналі аспірантки одного з київських інститутів про магію орнаменту. Як каже Людмила Огнєва, яка за освітою фізик, написане могли зрозуміти переважно науковці. Потому жінка почала вивчати теорію мистецтва.

«Чому я вишиваю саме традиційне – орнаменти… Свого часу викладала у Воронежі на радіофакультеті теорію електромагнітного поля, розповсюдження радіохвиль. Пізніше захопилася теорією Володимира Вернадського про взаємодію космосу і біосфери. Космос впливає на творчі ритми, музику, мову. Також під землею відбуваються хімічні процеси, які супроводжуються електромагнітним випромінюванням. І все це має вплив на середовище, де народжується і живе людина. Лінії та кольори, притаманні орнаментам нашого народу, сформовані, перевірені віками. В мене є рамка, але я зараз нею рідко користуюсь. Якщо її піднести до одного кінця рушника, то рамка відхиляється за годинниковою стрілкою, а біля іншого – навпаки», - розповіла майстриня.

Людмила Огнєва порівнює рушник з магнітом, де є два різні полюси. Жінка в Івано-Франківську впевнилася, що про це відомо не лише науковцям.

Так, один кінець рушника виконується в теплих тонах, а інший – в холодних. Починають вишивати рушник саме з позитивної сторони і відповідно теплих кольорів. Якщо рушник весільний, то чоловік має ставати саме на позитивний бік. Відрізнятися тонами може навіть найменша деталь. Вишивати можна і в однакових тонах, але тоді початок потрібно позначити.

Як орнамент впливає на людину

Людмила Огнєва переконана, що орнамент діє на людину, як музика. Тільки не через органи слуху, а зору.

«Певний ритм, колір, поле, яке випромінюється, людей, які створювали виріб, – все має вплив. Адже електромагнітне поле – особливий вид матерії. Це те, що ми не бачимо, але відчуваємо. Інформація зовні трансформується в мозку у внутрішню енергію і дає сигнал. Під якусь музику ми плачемо, під якусь скачемо, під якусь засинаємо. Коли ми дивимося на лінії, а в орнаменті – лінії, проходить той самий процес, але завдяки органам зору. Свою енергетику мають вироби ручної роботи, а не машинної. У вишитому одязі людина зазвичай почувається комфортно, але не у всякому. Заходила я в Черкасах до магазину і відчуваю, що не гріє душу. Виявилося, що то не ручна робота, хоча ціна була висока», – розповіла майстриня.

Поради від дослідниці

Сорочки Людмила Огнєва рекомендує або купувати машинної вишивки, щоб не відчувати впливу іншої людини, яка її створювала, або ж вишити може хтось з позитивно налаштованих рідних.

«Не у всіх на сорочці вишивка має бути багата. Парубкам – так, а дітям, людям похилого віку підходять вузенькі орнаменти. І їх нескладно вишити.

Є чоловічі, а є жіночі орнаменти. Сьогодні стається так, що чоловіки можуть носити жіночі орнаменти і навпаки. Треба дивитися на орнаменти в старовинних музейних колекцій. Троянди, хрестик – це не наше українське. Це породження парфумних бізнесових компаній, які на звороті своїх листівок хрестиком зображали троянди.  Українки, якщо і використовували його, то двобічний», – зазначила майстриня.

За її словами, орнамент на сорочці – це не оберіг, а своєрідний паспорт. У фольклорі значиться, що інформацію несли кольори ниток, візерунок і місце розташування. В регіонах України кольори можуть різнитися. По орнаменту можна було визначити, з якої родини людина та її сімейний стан.

«Якщо чоловічий символ ромб поділений на парну кількість частин, то він одружений. Якщо у дівчини вишита одна квітка, то вона не заміжня. Парна кількість говорить про зворотнє. Жіночим сорочкам більш притаманні рослинні орнаменти», - говорить Людмила Огнєва.

Дослідниця розповіла і про випадки, коли під час створення символічного малюнку допускали помилки.

Так, жінка проаналізувала вишиванки команди футболістів. На них орнамент сповіщав, що неодружений парубок шукає цнотливу дівчину і має намір створити сім’ю.

«Був зображений ромб, не поділений на частини, всередині біла квітка калини, а в центрі її – плюс. Тобто перехрещені горизонтальна (жіноча) і вертикальна (чоловіча) лінії. Цей символ родини», - зазначила майстриня.

Також Людмила Огнєва застерігає від інших помилок і закликає не використовувати на весільних рушниках грони калини – символ втрати цнотливості. Краще зображати квіти калини.

У пані Людмили є серія котильйонів – чоловічих оберегів. Їх дівчата дарували хлопцям на знак симпатії. Молодики ними дуже пишалися. З Черкащини в мережі відгукнувся чоловік, який розповів, що серед речей бабусі знайшов весільний вінок, рушник і вишитий котильйон. Це стало несподіванкою для майстрині, адже найчастіше такі обереги вона зустрічала лише на заході Україні.

«Мені б хотілося відродити цю традицію і щоб замість бутоньєрок на весіллі використовували котильйони», - зізнається майстриня.