Кожні півмісяця керівник підприємства у Золотонші Раві Говда проводить в обласному центрі.

Медик за освітою, бізнесмен, фотограф та байкар у житті з Індії розповів про свої враження журналістам vikka.ua.

П’ять років тому міжнародна компанія, у якій працює Раві Говда, вирішила зайти на український ринок, збудувавши тут фабрику з виробництва кави. Обирали між різними регіонами і зупинилися на Черкащині, а саме Золотоноші. Тут логістика виявилася найзручнішою. Керівником компанії став Раві: на той момент він уже мав досвід роботи в країнах СНД.

Утім, потрапив чоловік у кавовий бізнес, в якому працює вже 16 років, абсолютно випадково. Будучи медиком за освітою, він розглядав варіант роботи в компанії як тимчасовий заробіток.

"І я, і моя дружина – медики. Після закінчення університету я працював у Москві асистентом хірурга. Згодом до мене приєдналася і дружина. Якось шукав більш оплачувану роботу і мені запропонували посаду адміністратора компанії. Я мав відповідати за офісну роботу, на мені були склади, логістика. Збирався там пропрацювати рік і по закінченню цього терміну навіть хотів піти, та керівництво не відпустило. Побачивши мій потенціал, мені запропонували підвищення і, звісно, вищу зарплатню", – пригадує бізнесмен.

Працювати у сфері медицини залишилася дружина. Вона сьогодні очолює клініку на батьківщині, в Індії. А от Раві приїхав в Україну розвивати потужності компанії в Україні. Чоловік зізнається: вести бізнес тут важко, проте можливо.

"Коли компанія тільки розпочинала свою діяльність, до нас справді постійно ходили з перевірками, вимагали довідку за довідкою. Не вірили, що у нас прозора діяльність. А коли переконалися, що платимо білу зарплатню і в нас усе законно, обороти збавили. До того ж ми не збиралися їм платити. На це просто не були передбачені гроші у підприємства", – розповідає бізнесмен.

Раві Говда розповідає: з нашими людьми працювати легко. Українці інтелігентні люди, та ще й фахівці своєї справи, бо навіть модернізацію на підприємстві організували, однак менталітет інколи бере гору. Бувають випадки, коли наші люди прибирають до рук те, що "не так лежить", а іноді й те, що було на своєму місці.

"Простий приклад: на КПП працівника зупиняють із пакетом кави і питають, чого виносиш, а він відповідає, що його не попередили, що цього робити не можна. А він просто взяв з конвеєра і поніс додому або перепродати. Таких людей ми одразу звільняємо. Звісно, в Сінгапурі такого немає", – зазначає Раві Говда.

Якщо описувати Україну одним словом, чоловікові приходить на думку слово "hospitality" (гостинність). Бізнесмен відзначає і доброзичливість українців.

"Можу порівнювати з росіянами, адже довго жив у Москві. Українці більш доброзичливі, частіше посміхаються та ідуть на діалог. У них немає закритої шторки перед очима", – зауважує містер Раві.

Якщо українці – нація гостинна, то наша бюрократична система навпаки відштовхує, відбиваючи бажання приїздити сюди. Свого часу чоловік хотів показати Черкащину своїй родині, однак привезти близьких сюди так і не вдалося. Бізнесмен констатує: легше отримати візу в країни Європейського Союзу, ніж в Україну.

"Позаминулого року хотів привезти родину сюди, показати, як живу. Почали оформлювати візи для дружини та сина з донькою. Оскільки українське посольство в Делі, а ми живемо далеко від столиці, нас чекали довгі перельоти. Літали туди чотири рази (отримували номерок, потім відвозили документи, потім знову номерок, потім співбесіда). Таким чином кожен візит у посольство для трьох членів родини обійшовся у 1200 доларів. А доки займалися оформленням документів, у дітей закінчилися канікули, тож ми вирішили, що за 5 тисяч доларів краще відпочити десь на Заході", – зауважує чоловік.

Утім, культурний обмін між країнами все ж відбувається. Бізнесмену до смаку українська їжа, він поступово освоює техніку приготування борщу.

"Кілька разів родині навіть привозив сало. Для них це екзотика, однак така незвична їжа не припала до смаку. Інша справа – солодощі. Діти дуже люблять українські цукерки. Щоразу, коли лечу додому, щонайменше п’ять кілограмів донечці везу", – розповідає Раві Говда.

В Україні чоловік захопився фотографією. Тут закінчив фотошколу, адже хоч раніше і любив фотографувати, але техніки не було.

"Ловлю моменти: скрізь, де буваю, намагаюся фотографувати. Так, нещодавно був у відрядженні в Африці, з’явилося "вікно" – я за фотоапарат і в національний парк. Досить колоритні світлини вийшли", – зазначає бізнесмен.

Поступово чоловік вивчає і Черкащину. Був у наших туристичних місцях, зокрема у Каневі на Тарасовій горі та в уманській "Софіївці". Підтримуючи ще одне своє захоплення – мотоспорт, він зі своїм "залізним конем" долучається і до наших щорічних мотофестивалів.