Жозі, Маха, Міла, Манюня, Жужа, Мурчик, Макс, Сірко і Філя нині живуть у родині Ніни та Равіля Єнгаличевих. Переїхавши у нову квартиру на першому поверсі, вони мали тільки одного хвостатого, та дуже швидко котячих у домі стало прибувати: когось підкинули під вікна, когось знайшли у дворі.

Сайт vikka.ua навідався до родини, що вже понад 15 років рятує тварин.

"Має значення, чи ти тримаєш одного, чи двох котів. А коли троє і більше, то вже байдуже. Вони самі собою займаються. Коли один, то йому нудно, от він і починає бешкетувати. Шкоди від них ніякої і не кричать ніколи, бо нагодовані завжди. Між собою теж добре уживаються, бо простенькі всі. Пригадую, підібрали ми якось сіамську кішку, то вона набралася сил та почала усіх тут строїть", – розповідає пані Ніна.

Сьогодні в їхній родині 9 хвостатих. Найстаршій Жозі 12 років, а наймолодшій Мілі – два.

"У 2000 році ми переїхали сюди з одним котом Тішкою, і почалося: то під те вікно підкинуть, то під інше. Бувало, чуємо увесь день щось нявчить, увечері туди з ліхтариком, а там манюні під мокрим кущем сидять. Ми їх забрали, помили, відігріли. Ледь усіх прилаштували, але одна кішечка залишилася. А було у нас і по 12, і по 13 котів. Усі такі рідні", – зазначає господар.

Більшість із хвостатих знайдені у важкому стані. Є й ті, на лікування яких скидалися усім під’їздом.

"Філя (згодом його так назвали) втрапив під колеса позашляховика та отримав відкритий перелом лапи. Його знайшли у дворі та принесли нам. Із сусідами скинулися на лікування та повезли його у клініку. Але зібраних грошей не вистачило, не знали, що робити. Добре, що лікарі пішли нам назустріч. Його прооперували і на лапу поставили спиці. Він із ними проходив аж 2,5 місяці та пережив болючі уколи. Навесні ми вирішили його відпустити – може, удома його чекають. А він нікуди й не пішов", – пригадує пані Ніна.

Цей кіт так і залишився всезагальним улюбленцем усього двору.

"У літній час Філімон постійно гуляє у дворі і вся дітвора з ним грається. А з ким у під’їзд заходить, то прямо в гості за людьми іде. Там усе роздивиться та й вертається додому. Котів наших люблять усі", – зауважує пані Ніна.

Живе у родини кіт, який змусив своїх господарів добряче похвилюватися, але таки "воскрес із мертвих".

"Для котів, які люблять гуляти на вулиці ми зробили трап, щоб вони спускалися через вікно. Якось Мурчик зранку попросився на вулицю. Проходить хвилин 10-15 і ми чуємо такий страшенний шум у підвалі. Я туди, а звідти вибігають п’ять чи шість собак. Заходжу у підвал, а там кіт лежить увесь покусаний і схожий на нашого Мурчика. Ой, як ми наплакалися, наридалися, крапель заспокійливих напилися та й поховали кота", – розповідає пан Равіль.

"Я лягла дивитися телевізор, щоб відволіктися. І бачу боковим зором: хтось по вікну ходить. Дивлюся, а то наш Мурчик. А ми ж його поховали, а він живий. А він як зайшов до квартири, наче все зрозумів", – додає господиня.

Господарі зізнаються: люди часто дивуються такій кількості котів, а ще більше – порядку вдома.

"Буває, у квартиру заходять сторонні люди, до прикладу контролери, що приходять зняти показники лічильника, бачать котів та й питають: "а скільки ж їх?". Я й кажу, що дев’ять. А вони: "не може бути – запаху взагалі немає". У нас секрету ніякого немає – просто прибираємо. Ми – пенсіонери, тож зазвичай постійно вдома", – зауважує пан Равіль.

Утім, рятувала родина свого часу не тільки котів.

"Два роки тому вийшов у двір, а в кутку стоять дві собачки чорненькі. Думав прогнати, бо котів у дворі багато, а вони не хочуть іти. Мені потім розказали, що їх у дворі висадив чоловік на "Жигулях". Ми облаштували для них будку у дворі. А невдовзі одна із собачок (ми її назвали Білкою) народила п’ятеро цуценят. Виходжували їх усім миром. І за чотири місяці ми таки роздали сімох собак", – зазначає чоловік.