Ніка - дівчина нетрадиційної орієнтації, ще будучи у юному віці зрозуміла - вона не така, як усі. Як її сприймає суспільство і які стосунки у неї з чоловіками дізнавалися журналісти "Вичерпно".

Наша країна хоч і не семимильними кроками, проте йде до Європи. І хоча обіцяний безвізовий режим скоріше здається якимось примарним «днем Х», все ж таки, наші громадяни потроху почали виховувати всередині себе європейців. Кому ж не хочеться жити в економічно достатній, розвинутій країні, де громадяни не викидають собі під ноги сміття, не кидаються під колеса автомобіля, поважають права і думки співгромадян. Проте не всі цінності Європи сприймаються так однозначно. З визнанням, що сексуальні меншинства мають такі ж самі права, не всі готові миритися.

Минулий досвід спілкування з чоловіками, які практикують одностатеве кохання, показав, що головне їхнє бажання, щоб їх просто не чіпали. Запам’яталися слова одного з них:

«Я не ходжу в бальному платті і на високих лабутенах. Тому якоїсь такої занадто негативної реакції від суспільства я не зустрічав. Проте вважаю, що  і боятися цього світу теж не варто. Бо зрештою виходить так: ми витрачаємо своє життя для того, щоб сподобатися суспільству. А суспільство в цей час проживає своє життя і воно не хоче тобі подобатися тільки тому, що воно в більшості. Тому потрібно жити своїм життям».

Так вже склалося, що про чоловічий гомосексуалізм більше пишуть, говорять, і від цього здається, що чоловіків, які практикують секс із чоловікам, набагато більше, ніж жінок. Однак, жіночий гомосексуалізм так само присутній у нашому суспільстві…

Щоб зрозуміти, як живеться лесбійкам у досить невеликому місті, поспілкувалася із Нікою, яка працює у сфері торгівлі. Вона погодилася розповісти, коли зрозуміла вперше, що їй подобаються саме дівчата, і як з цим живе.

Усвідомлення, за словами дівчини, у неї відбулося в 5-річному віці. До слова, багато учених сходяться на думці, що сексуальна орієнтація визначається перед народженням або в дуже ранньому віці і не може нав’язуватись іншими особами.

У неї не було, як у більшості гомосексуалів, внутрішньої боротьби, вона просто сприйняла себе такою, як вона є — з усіма «за» і «проти».

– Кому так подобається, нехай живуть. Мені так не подобається, — говорить Ніка.

Рідні також сприйняли таку новину від доньки нормально.

– Я звичайна нормальна людина. Живу як усі. Те, що мені більше подобається кава, а їм чай, не є перепоною для нашого спілкування, — додає вона.

Так само дівчина ніколи не пробувала зав’язати стосунки із чоловіками. Рано усвідомивши свій потяг до осіб тієї ж статі, вона не хотіла себе переінакшувати. Тому весь сексуальний досвід у неї виключно із жінками.

– З чоловіками я не можу, це не моє, — зізнається дівчина.

Наразі Ніка ні з ким не живе, хоча досвід тривалих стосунків має. Проживши, як вона каже, у шлюбі з дружиною понад 7 років, вони розійшлися, залишившись при цьому подругами.

– Ми і зараз дуже близько спілкуємося. У неї зараз є своя сім’я. Я теж намагалася створити свою, але вже з більш гетеросексуальною людиною, але вона виявилася неготова до створення сім’ї зі мною, — ділиться дівчина.

Тому зараз вона вирішила зробити паузу і перебуває у пасивному пошуку. Коли побачить ТУ людину, то зрозуміє це. В принципі, здебільшого так і відбуваються знайомства дівчини з її майбутніми обраницями. Загалом же, відзначає вона, жінки мало чим відрізняються від знайомств гетеросексуальних пар. Так само в одному із досліджень на тему гомосексуальності говориться, що «елементами, що формують гетеросексуальні відносини, є любов, повага, довіра, ті ж самі елементи формують відносини між геями та лесбіянками. Глибока емоційна залежність між двома чоловіками чи жінками визначається турботою, любов’ю і взаємопорозумінням у стосунках. Такою ж вона є між чоловіком і жінкою, які кохають одне одного».

– Тепло, кохання, турбота і ласка – це все так само вітається у одностатевих стосунках, — говорить Ніка та додає, що ті 7,5 років, що вона прожила зі своєю дружиною, у них була повноцінна сім’я.

Звичайно, не всі в суспільстві готові прийняти такий формат «сім’ї», тим паче його неможливо оформити в юридичній площині. Якщо попередніх моїх співрозмовників цей факт дещо турбував і вони не проти були б, щоб європейська інтеграція подарувала їм певне рівноправ’я з іншою частиною суспільства в плані оформлення їхніх стосунків, то моя теперішня співрозмовниця зізнається, що навіть не замислювалася над цим.

– Мені без різниці, чи буде це якось прописано на законодавчому рівні, — зізнається дівчина та додає, що так само для неї не принципова наявність якогось папірця, що засвідчував би її стосунки. – Ми ж не отримуємо свідоцтво, що я людина, маю право дихати чи мені дозволяється пити воду.

Так само вона не вірить, що якщо її права закріплять на законодавчому рівні, то кудись зникнуть гомофоби.

Ніка розвіює міф, що гомосексуальні стосунки не можуть бути тривалими. На її переконання, так само, немає гарантії, що довго протривають стосунки чоловіка й жінки. Хоча все ж таки чимало одностатевих пар зізнаються, що в старості вони приречені на самотність.

«Я не приховую свою сексуальну орієнтацію, проте і з транспарантом не ходжу», — говорить дівчина та додає, що за своє життя якоїсь негативної реакції від суспільства у зв’язку з її сексуальною орієнтацією не отримувала. Загалом же вона вважає, що людська думка не повинна бути тут визначальною.

– Вважаю, що всім не обов’язково знати, з ким я сплю, чим живу. Ніхто ж не питає, який у мене сьогодні тиск, тому і не потрібно знати, з ким я сьогодні спала, — додає вона.

Ніка вважає себе віруючою людиною, чітко розмежовує для себе церкву і Бога – для неї це абсолютно різні речі. Перше – це політика говорить вона, друге – те, що живе всередині тебе, що нікому не відняти.

Своєму життєвому простору дівчина дає коротке і досить влучне визначення, яке дає розуміння і її життєвої філософії – «Автономна республіка Ніка» — так вона це називає. Не нав’язаучи свої погляди іншим, вона просить і не вмішуватися в її, адже у неї одне життя і вона хоче прожити його так, як їй подобається.

На слова ж знайомих, «що вона ще просто не зустріла свого чоловіка» вона відповідає «що, можливо, ви ще не зустріли свою дівчину?».

У майбутнє дівчина не заглядає. На це так само коротко відповідає: «Буде день, буде питання, будемо його вирішувати».

Наостанок відзначу, якщо вірити американському біологу Альфреду Кінсі, приблизно 80% населення є винятково гетеросексуалами, 10% — геями, а решта мають схильність до гомосексуалізму. Тобто, можна зробити висновок, що кожна 10 людина, яку ми зустрічаємо, є гомосексуальною. Але ж не всі можуть похвалитися тим, що у них є знайомий гей. Чому так? Тому що ці люди в своїй більшості продовжують це приховувати. Чи робить це їх нормальними і щасливим? Однозначно ні. Чи потрібно про це кричати, так само, думаю, ні. Як ми маємо ставитися до цих людей – безумовно вибір кожного. Чи повинні ми принижувати їх за це? Навряд чи… адже ніхто з них не вибирав цього: все, що від них залежало – це прийняти себе такими, як вони є, чи боротися із своєю природою, тому що вона є неприйнятною для решти суспільства.

Так само, як геї та лесбіянки не можуть когось переконати обрати одностатеве кохання (можете видихнути з полегшенням), так само неможливо змінити свою сексуальну орієнтацію.