Які бувають причини, симптоми та наслідки суїцидальної поведінки та чи є вона ознакою слабкості?

Про це виданню "ВиЧЕрпно" розповіла психолог, системний розстановник Антоніна Прошина.

За даними патрульної поліції Черкас, тільки за останні два місяці в місті сталося 10 спроб самогубств, 4 з яких увінчалися «успіхом». Серед інших, яких, на щастя, вдалося врятувати від необдуманого кроку, хлопець, що вже декілька разів намагався стрибнути з 8 поверху, дівчина, яка так само намагалася звести рахунки із життям, стрибнувши із даху багатоповерхівки, троє людей перерізали собі вени, і ще одна жінка хотіла стрибнути з Мосту кохання в парку «Сосновий бір», проте була врятована.

Щодо останнього місця спроби самогубства, для інших людей, серед яких переважає молодь, черкаський Міст кохання став роковим. Їхні спроби залишити цей світ закінчилися трагічно для рідних і близьких, які так і не зрозуміли причини таких вчинків.

Що ж штовхає людей, а особливо молодих, які тільки починають жити і ще не встигли звалити на себе багаж важких життєвих проблем, які обов’язково накопичуються з віком, покінчити життя самогубством.

– Причин суїцидів багато, від страждань втраченого кохання, розлучень, матеріальних складнощів до екзестенційних та духовних криз, — пояснює психолог Антоніна Прошина. – Також у групу ризику потрапляють люди з психічними хворобами, ті, хто мають залежності, підлітки у нестабільному періоді становлення особистості.

На емоційний стан людей, звичайно, впливають і соціально-культурні передумови. Наразі в Україні у зв’язку з подіями на Сході, з різким погіршенням матеріального стану, дійсно багато людей знаходяться у тривожному стані, потреба у безпеці не реалізується у повній мірі, відчувається нестача відчуття стабільності. Це все також може каталізувати суїцидальні схильності.

Та не всі реагують саме таким чином, зауважує психолог.  До того ж, багато досліджень говорять, що статистика самогубств не змінюється від матеріального благоустрою суспільства. Такі нещастя стаються і у досить благополучних періодах.

«Ми частіше звикли думати, що людина, що наважилася у такий спосіб піти з життя, опинилася у стані безвиході або на її долю випало більше перешкод та стресів, ніж у інших. Насправді це не так. Скоріш за все це люди, що не мають конструктивних механізмів як з тим, що їм випало, справлятися. Ми бачимо і випадки, коли багато хто стійко проходили випробування долі, опинившись і у більш складних обставинах. Це не про те, що самогубець – це слабка людина. Ні у якому випадку!» — наголошує Антоніна Прошина.

Особистий досвід (а, особливо дитячий), безумовно, теж впливає на те, якою буде реакція на життєві нещастя. Чим більше було психологічних травм, чим менше любові та прийняття батьків та близьких мала дитини, тим складніше їй буде сформувати дієві адаптивні механізми подолання стресу. Спільною ознакою людей, схильних до самогубства, є складнощі у побудові близьких стосунків, що може виражатися у різних формах – це і тотальне почуття самотності, необумовлене почуття провини, схильність до співзалежних відносин, занижена самооцінка тощо. Коріння ж цих проблем лежить у дитинстві.

- Актуальна соціальна та психологічна ситуація також є важливим фактором спроможності людини проживати трагічні події стійко та мужньо. Статистика говорить, що одружені люди, з дітьми, ті, що мають захоплення чи хобі, значно рідше потрапляють у «групу ризику». Тому я б підходила до цього питання цілісно, не сприймаючи особистість лише у розрізі конкретної ситуації суїциду, — говорить Антоніна.

Дехто з вчених говорять про генетичну схильність до самогубств. Є дослідження, які показують, що такі випадки можуть повторюватися у одній родині впродовж поколінь.

«Можливо, це має сенс, — коментує гіпотезу психолог. – Та я працюю у напрямку системних сімейних розстановок, напрямку психотерапії, що працює з родовими програмами та динаміками і тим як вони впливають на наше життя. І ми можемо бачити у розстановках, що самогубство може бути результатом трагічних смертей та подій, що були у родовій історії, де неперепрацьований деструктивний досвід предків передається «у спадок» потомкам, а вони, не розуміючи причин, реагують на нього бажанням піти з життя».

Психологи радять, якщо була спроба самогубства, то вкрай необхідно, щоб людина отримала професійну психологічну допомогу, підтримку та турботу близького оточення.

А ще краще, не чекати, коли людина дійде до межі, а вже зараз бути уважнішими до своїх рідних і близьких. Адже краще попередити, ніж потім жити з усвідомленням того, що ти нічого не зробив, усе життя. Як то кажуть, профілактика краще за лікування.

– Сигнали суїцидальної поведінки помітні, впізнавані для тих, хто їх усвідомлює, та для близького оточення можуть бути незрозумілими, так як маскуються за загальною апатичністю, соматичними захворюваннями, сонливістю чи хронічною втомою. Емоційні сплески, пригніченість, постійне невдоволення собою чи іншими, оточенням можуть інтерпретуватися як капризність. Також тривожними сигналами є порушення режиму сну та їжі. До того ж, спільною ознакою такого стану є певна соціальна ізольованість, емоційна закритість, не всі у цьому стані озвучують свої наміри, та й проговорені слова можуть не сприйматися іншими всерйоз. І лише після спроби самогубства сім’я чи друзі згадують мимохіть промовлене слово, фразу, що «життя втратило сенс» чи щось схоже… — пояснює Антоніна Прошина.

Та навіть якщо підозри виявляться безпідставними, важливо близьким людям та й самій людині, що перебуває у стресовому стані, вчасно реагувати на незвичні реакції, звертатися за допомогою.

– У нашому суспільстві не досить розвинута психологічна культура, не всім зрозуміла користь роботи психолога чи психотерапевта, — говорить Антоніна. –  Навіщо платити гроші за «розмови», якщо можна пожалітися подружці чи «полікуватися» алкоголем. Та часто такі стратегії лише посилюють травму. Саморуйнування алкоголем, тютюном та безладним життям лише підливають масло у вогонь почуття провини та не дають рішення. Підтримка близьких, яка, насправді дуже важлива, часто зводиться до умовлянь забути, не сумувати, спробами відволікти. Не прожиті почуття у цьому випадку лише глибше ховаються у свідомості і там безконтрольно розквітають, доки не спричинять руйнівну реакцію. Професійне супроводження людини, що опинилася у складній життєвій ситуації, дасть можливість емоціям перепрожитися та перетворитися у досвід.

Багатьох неприємностей можна уникнути, якщо з увагою та повагою ставитися до своїх потреб та до стану близьких вам людей.

Тож не забуваймо, що найцінніше, що у нас є – це життя! Як ми його проживемо, залежить тільки від нас. І які б перешкоди не стояли на шляху, повірте, їх можна подолати. Іноді достатньо подивитися на них під іншим кутом і ти побачиш, що світ навколо змінюється і ти разом з ним.

Такої ж думки дотримується і вже нині успішна працівниця турагенства Яна, яка в підлітковому віці неодноразово замислювалася про самогубство, а  одного разу навіть наважилася, проте вчасно одумалася:

«Можливо, велику роль в той час відіграв у моєму житті так званий підлітковий максималізм. Зараз соромно зізнатися, але був час, коли нерозділене кохання чи сварка з батьками, здавалися серйозною причиною, щоб звести рахунки з життям. Зараз я вже розумію, наскільки це було безглуздо. На мою думку, головне — зуміти пережити той момент, після якого ти розумієш, що людина, яка могла наважитися на таке — це не ти. Бо справжня ти — сильна і життєлюбна».