Якщо життя дає лимони, зроби з них лимонад. Ці слова стосуються історії життя переселенки з Донеччини Наталії Васильєвої. Опинившись на Черкащині з чотирма доньками та племінницею, від безвиході вона створила власний невеличкий бізнес.

Про повідомляє vikka.ua.

Родина Васильєвих покинула Слов’янськ у 2014 році, коли почалися воєнні дії. Спочатку жінка з доньками опинилася на Київщині, а згодом на Черкащині. Тут дівчата оселилися у Ватутіному.

"Нас вивезли спочатку в Київську область. Жили у дитячому таборі в селі Колинці. Зрозуміло, що літній табір не опалювався, тож ми вирішили шукати варіанти, де зимувати. Я тоді була вагітна четвертою дитиною і працювати не могла, тож ми розглядали невеликі міста, де життя значно дешевше. Так опинилися у місті Ватутіне", – розповідає жінка.

У нашій області знайомі запропонували родині дешеве житло. Тут жінка з доньками і почали обживатися.

"На Черкащині я народила четверту доньку Любаву. Матеріальної допомоги від держави нам вистачало хіба що заплатити за квартиру. Я реально розуміла, що ми не витягнемо. Почала шукати варіанти, а з роботою тут теж сутужно. Тоді вирішила продавати свої речі. Так принаймні гроші були на харчі", – пригадує Наталія.

Жінка розуміла: свої речі на продаж невдовзі закінчаться, тож потрібно щось далі робити.

"Кілька ночей я не могла спати, думала – не знала, що далі робити. І нарешті мені прийшла ідея: вирішила продавати речі, які вже не потрібні іншим. Хвала Богу, є комп’ютер і інтернет, і я написала на "Фейсбуці" свою історію та оголошення, що приймаю речі у будь-якому стані. Я розраховувала на тих людей, які свій одяг чи взуття не носять, а продавати їх чи то не хочуть, чи часу не мають", – зазначає жінка.

На оголошення Наталії швидко відгукнулися небайдужі. Одяг та взуття вони присилали з усієї України. Отримані речі жінка почала приводити до ладу, а до роботи підключила й інших переселенців.

"Речі пересилають у різному стані. Якщо тканина якісна, а річ сама по собі вже втратила колишній вигляд, ми її перешиваємо. Так, до прикладу, сорочки отримують нове життя у вигляді кухонних рукавичок, фартухів", – розповідає Наталія.

Так родина Васильєвих живе уже два роки. Починала жінка з торгівлі на базарі, а згодом вже винаймала приміщення. Аби показати трансформацію речей, Наталія з доньками Дар’єю (16 років), Анастасією (15 років), Веронікою (7 років) та Любавою (2,5 роки) навіть знялися у фотосесії.

"Коштів, отриманих від продажу речей, вистачає на харчі, але моя мрія заробити дітям на житло. Зі зйомної квартири нам невдовзі доведеться з’їхати, а переселенців, та ще й багатодітних господарі неохоче беруть на квартиру", – зізнається жінка.

Щоб поневіряння родини закінчилися, Наталія подає свої проекти на гранти для бізнесменів-початківців. Жінка має чимало ідей, тож сподівається, що їх допоможуть реалізувати. Наразі вона почала втілювати новий проект. Його ідею теж підказало саме життя.

"У нас то шафи не було, то поличок. Я пішла до магазину, подивилася, а там ціни просто шалені. Добре, що знаємо хлопця (він, до речі, теж переселенець), який працював меблювальником, тож зі старого розбитого шифанеру він сконструював нам полички і стелажі. Отак вирішили з ним у команді працювати, щоб давати життя старим речам. Єдине, що йому не вистачає інструментів. Вони залишилися у Горлівці", – розповідає Наталія Васильєва.

Тож наразі родина приймає не тільки вживані одяг та взуття, а ще й інструменти (перфоратор, шуруповерт, шліфувальна машинка та інше) для новго старту.