Щорічно в Україні понад мільйон жінок потерпають від домашнього та сексуального насильства, і тільки 16% звертаються до правоохоронних органів, лише 1% – за медичною допомогою. При цьому щорічно гинуть 600 українок – це майже у три з половиною рази більше, ніж унаслідок військових дій. Виправити цю статистику має новий Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Про це пише "Громадське ТБ. Черкаси".

Свого часу постраждала від жорстокості чоловіка черкащанка Анжеліка Бузовська. Жінка не приховує тих темних сторінок свого минулого та вважає, що мовчати про насилля в родині – злочин.

«Викликала поліцію, вони приїхали, але навіть не пофотографували погром у квартирі, а я була у такому стані, що не знала, як правильно чинити. Люстра вирвана, меблі потрощені, навіть дитяче ліжечко потрапило під гарячу руку (синові тоді було три роки). Потім ще довго лікувалася – мені розрізали гематому на голові. В суді я, звичайно, не погодилася із вироком, що він відпрацює кілька годин виправних робіт. Досі він навіть не виплатив мені компенсацію за завдану моральну шкоду», – пригадує події трирічної давнини Анжеліка Бузовська. Ось уже кілька років вона працює адміністратором у Жіночому кризовому центрі для постраждалих від сімейного насильства та підтримує жінок, які опинилися у безвиході.

Жіночий кризовий центр діє на базі БО «Черкаська мережа». Тут знаходять прихисток десятки жінок із дітьми, яким нікуди піти. Вони отримують дах над головою та необхідну психологічну та юридичну підтримку. Тільки за останні три місяці сюди звернулося близько двох десятків жінок, проте це лише ті, хто наважився на зміни.

«У квартирі Центру зараз проживає п’ять жінок. За останні два тижні до нас звернулося ще чотири жінки, але їм довелося відмовити у проживанні, бо місць немає. Потреба у прихистку – постійна. Ми допомагаємо ось зараз, коли трапилася біда. У нас була така ситуація, коли у квартирі вже проживало п’ятеро жінок і троє дітей, і до нас звернулася жінка із трирічним хлопчиком. Їм нікуди було йти, а на вулиці холодно. Ми прихистили її в офісі», – розповідає Анжеліка Бузовська.

Є ще певна категорія жінок, які приходять до Центру просто проконсультуватися.

«Через те, що жінки не відчувають свою захищеність, вони бояться наважитися на кардинальні зміни. Як правило, вони терплять до останнього – поки не забере «швидка». Вони говорять: «а як я піду від нього?», «ми разом жили – він мене знайде». Ось жінка була одна із двома дітьми і ховалася від чоловіка, але він все одно її знайшов. І поліцію викликали, і що тільки не робили, але ніхто не допоміг», – констатує адміністратор Жіночого кризового центру.

Для тих жінок, яким потрібно поговорити, у Центрі планують ще й організувати групу взаємодопомоги. Перша зустріч відбудеться вже цього тижня.

«Є жінки, які забезпечені житлом, але їм просто потрібно виговоритися, запитати поради у тих, хто пройшов через ті самі процеси. Щоб не втратити таких жінок і не загубити їх у проблемах, ми відкриваємо групу довіри. Інформацію про наші зустрічі розвішуватимемо у гуртожитках, поширюватимемо серед знайомих – така званим сарафанним радіо», – додає Анжеліка Бузовська.

Нині кризовий центр готується до переїзду – міська рада виділила більш просторе приміщення по вулиці Кобзарській, проте воно потребує ремонту. Волонтери почали самотужки шукати фінансування.

Також у Центру є постійна потреба у послугах юриста та психолога.

Усі, хто потребує послуг Жіночого кризового центру або ж хоче допомогти, можуть звертатися за телефоном: ‎093 66 802 46
або за адресою: вул. Можайського, 50/7.

Новий закон встановлює чітке офіційне визначення домашнього насильства

«Дуже часто потерпілі особи після звернення до правоохоронних органів примиряються з винною особою або не бачать перспектив реального покарання. Після цього пишуть заяву про відсутність претензій і змінюють покази. У зв’язку з цим і самі правоохоронці, згідно з усталеною практикою, не бачать судових перспектив для складення адміністративних протоколів, оголошення про підозру. Крім того, неявка винної особи до працівника поліції для складання адміністративних матеріалів чи до суду для їхнього розгляду унеможливлює притягнення до відповідальності з урахуванням відсутності повноважень примусового приводу у цій категорії справ. Змінами до Кримінально-процесуального кодексу закріплена неможливість закриття провадження у зв’язку із примиренням винного з потерпілим у провадженнях, пов’язаних з домашнім насильством, як це було раніше», – розповідає про випадки із практики керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Вовк та партнери» Андрій Вовк.

У зв’язку із суттєвим розширенням переліку дій, які заборонені законом та посиленням відповідальності, потерпілі особи отримали можливість довести протиправність дій кривдника, ізолювати його від суспільства та себе, в той час, коли раніше ці дії не передбачали кримінального чи адміністративного покарання.

«Знижується вік, з якого передбачена кримінальна відповідальність за сексуальне насильство з 16 до 14 років, що дає можливість застосувати до більшої кількості осіб кримінально-правові способи захисту. Також доповнюється перелік обставин, які обтяжують та пом’якшують покарання за вчинення кримінального правопорушення. Так обставиною, яка пом’якшує відповідальність, є вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Обставинами ж, які обтяжують покарання, стали: вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності та вчинення злочину щодо особи з інвалідністю або яка страждає на психічні розлади, а також вчинення злочину у присутності дитини, вчинення злочину щодо подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває у родинних відносинах», – пояснює Андрій Вовк.

Найголовніше – новий закон встановлює чітке офіційне визначення домашнього насильства. Це умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного, економічного насильства щодо подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває, перебував у сімейних, близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

«Також законодавчими змінами дається визначення наступним термінам: примушення до шлюбу, сексуальне насильство, обмежувальні заходи. Зокрема, суд, призначаючи покарання, що не пов’язане з позбавленням волі, має право застосувати до засудженого обмежувальні заходи, як то заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, обмеження спілкування з дитиною в разі вчинення домашнього насильства відносно дитини, заборона різного виду комунікації з особою, що постраждала від сімейного насильства», – додає юрист.

Також, згідно з новими законами, держава зобов’язана відкрити достатню кількість притулків для осіб, постраждалих від домашнього насильства, а також запровадити цілодобову «гарячу лінію», оператори якої приймали б інформацію про такі злочини і невідкладно передавали її поліцейським, а також надавали б консультації та допомогу жертвам такого насильства.