Адвокат ув’язненого відмовився від оплати за свої послуги – каже, що свавілля правоохоронних органів готовий довести й без грошей, щоб відновити справедливість. 

Сергій Тихолоз, який відбуває покарання у Черкаському СІЗО, за ґратами перебуває з 2006 року. Судили його за двома епізодами – вбивства, скоєні за менш ніж місяць. Проте чоловік зауважує: покарання за позбавлене життя він уже відбув. А другий епізод, у якому його звинуватили на суді, присягається – не робив, повідомляє кореспондент ЗМІ.ck.ua.

«Після вчиненого ми з одним із товаришів, з яким це скоїли, поїхали в Москву. Перетнули кордон, влаштувалися там на роботу, працювали. І вже за кілька тижнів дізналися по телефону, що нас розшукують ще й за інше вбивство. Тоді ми до цього не поставилися всерйоз, тому що мали алібі на той день і час. Але коли нас затримали й стався суд – ніхто не перевірив, де ми були. Хоча навіть свідки заявляли, що не бачили нас на місці скоєння злочину чи взагалі у місці. Ані адвокат, ані правоохоронці не звернулися до міграційної служби – тому що там би підтвердили, що на момент скоєння іншого злочину я був у Москві. Для мене мій тодішній адвокат – був ніби адвокат Медведчук для Василя Стуса», – розповідає довічно ув’язнений. 

Попри те, що за ґратами Сергій Тихолоз провів понад 15 років (максимальний термін, який йому «світив», за скоєний злочин), він продовжував вимагати справедливого суду. Розпочати процес вдалося лише нещодавно – коли за справу взявся черкаський адвокат Василь Демчик. Нині довічно ув’язненому вже призначили нове  слухання у справі, проте на скільки затягнеться перегляд його вироку й чим закінчиться процес – достеменно невідомо. Однак через зацікавлення адвоката у Сергія з’явилася можливість допомогти Збройним силам. Як він саме пояснює – тому що в ув’язнених, особливо в його випадку, особливо загострене відчуття справедливості. 

Адвокат Сергія Тихолоза – Василь Демчик – пояснює: від грошей відмовився саме через «навішане» на Сергія вбивство. Такі випадки на його практиці – доволі часті, і датовані старим, ще «есересерівським», ставленням міліції до людей, які коїли кримінальні правопорушення. Здебільшого й через те, що тоді чи не найважливішим чинником справедливості були «показники розкриття» злочинів, які рідко відповідали реальності. Тож через свавілля вироку і службове недбальство міліцейських і слідчого, який займався справою, Василь Демчик вирішив не брати кошти з ув’язненого клієнта. Однак що той вирішить віддати їх на допомогу Збройним силам – не знав. 

Сам Сергій Тихолоз у розмові з журналістами додає: за можливості сам хотів би стати у лави ЗСУ – зараз у нього росте син, якого він хоче захистити від окупантів. Тому намагається бути бодай чимось корисним для армії. І хоч із його вироком стати оборонцем неможливо – сподівається, що колись це вдасться. 

«У тюрмах є ті, хто хоче захищати Україну. Не для того, щоб змінити місце відбування покарання, а тому що справді хоче захищати країну. Тому що тут у людей, в’язнів, почуття справедливості загострюється. Не треба думати, що кожен з нас «дихає» кримінальним світом, це неправда. Бо справді мотивованих – значно більше, ніж у чоловіків, яких ТЦК забирають з вулиць міст. Тим паче таке рішення дозволить зменшити фінансове навантаження на державу – мене не потрібно буде годувати й витрачати бюджетні кошти просто так, бо я стану корисним Україні. У мене є дружина, син – і я теж хочу їх захищати», – розповідає довічно засуджений.

Придбані ув’язненим 150 повербанків і 100 Led-ламп невдовзі отримають бійці 93 бригади, а також 10 та 24 бригади, які базуються на Бахмутському напрямку.