Колишній в. о. начальника Головного управління розвідки СБУ генерал-майор Петро Копка розповів про російську агентуру в Україні, вплив Кремля на ситуацію в середині України та чому Захід ніколи не допустить розвалу РФ.

Про це інформує vikka.ua.

Генерал-майор запасу Петро Копка народився 18 серпня 1955 року у с. В'язівок Городищенського району. Він – один з тих, хто стояв біля витоків створення української розвідки, якої присвятив майже 20 років свого життя. У 22 роки Копка був зарахований слухачем Вищої школи КДБ СРСР імені Дзержинського в Москві, після її закінчення працював в рідній Черкаській області та Києві. З липня по листопад 2003 року тимчасово виконував обов’язки начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України.

За його словами, низка подій в Україні, зокрема убивство Вороненкова в Києві, пожежа на військових складах в Балаклії 23 березня, обстріл з гранатомета будівлі Генконсульства Польщі в Луцьку в ніч на 29 березня, загибель українського контррозвідника в Маріуполі 31 березня, скандал з "Євробаченням", підрив автомобіля ОБСЄ в Луганській області 23 квітня, події 9 травня – це не ланцюжок збігів, а стійка тенденція.

- Росія почала активну дестабілізацію ситуації всередині України. Додайте сюди одночасну концентрацію військ РФ на східному кордоні, – говорить Петро Копка. – Будь-який, навіть невеликий провал України – величезний плюс для Росії і особисто Путіна.

Він додає в минулі роки Росію ніколи не розглядали як потенційну загрозу Україні. Більше того, Служба безпеки України (тоді наша розвідка була в складі СБУ, пізніше стала окремим органом) і Служба зовнішньої розвідки Росії уклали договір про взаємну "нероботу" один проти одного. Це було в середині 1990-х.

- Ніколи, аж до 2014 року, ні в одному українському секретному документі Росія не фігурувала як потенційна загроза, хоча це потрібно було зробити ще в 2003-му. Мова про конфлікт навколо острова Тузла, коли РФ почала будувати дамбу в Керченській протоці і вперше відкрито зазіхнула на українську територію. Це була перша проба пера Кремля реально "натиснути" на українське керівництво, використовуючи для цього неврегульованість прикордонних питань. Нинішній Донбас – продовження "безмежної" епопеї, – зазначає екс-розвідник.

На його думку, якби тоді, в 2003-му, Україна по-справжньому жорстко виступила з вимогою до Москви пояснити таку поведінку, здавалося б, дружньої держави, звернулася б до міжнародних організацій з проханням звернути увагу на цей недружній акт, поступово і демонстративно почала б міняти точку зору на українсько-російські відносини в цілому – багато тепер було б по-іншому.

- У менталітеті росіян генетично закладено зневажливе ставлення до українців. До слова, не тільки до нас. "Чурки, чорномазі, американці, гейропа" – з тієї ж опери. Саме зневага до інших країн і народів спрощує Кремлю завдання по маніпулюванню своїм власним населенням. Однак до українців особливе ставлення. Нинішня ненависть до нас – це всього лише гіпертрофоване нехтування господаря до раба-бунтівника. Он в'язень путінського режиму Ходорковський вийшов із в'язниці і сказав про Крим те, що сказав. Тому пора закінчувати з ілюзіями: не в Путіні і його пропаганді справа, він просто втілив свої мрії і сподівання росіян, вони давно чекали такого керівника. Російське середовище створює Путіна, а не навпаки, – переконаний Петро Копка. – "Русскій мір" завжди буде тяжіти над Україною, погрожувати їй. І прізвище президента РФ значення не має: чи не буде Путіна, прийде Іванов, Сидоров, Ходорковський, Навальний, і знову почнеться та сама політика проти України.

Екс-розвідник вважає: це може припинитися тільки з розвалом Росії, але навряд чи Захід це допустить – занадто боїться Китаю.

- І що для нас найгірше, Росія про це прекрасно знає, а тому і веде себе відповідно. Так що наші міжнародні партнери будуть намагатися тримати Росію на короткому повідку і сухому пайку – низькі ціни на нафту, санкції – але остаточно їй розвалитися не дадуть. У будь-якому разі в осяжному майбутньому, якщо, звичайно, вона не розвалиться сама під вагою внутрішніх проблем, – констатує він.