Генерал-майор Ігор Воронченко – останній з українських генералів, який вийшов із Криму в період жорсткого протистояння з російськими військовими. Тоді заступнику командувача ВМС ЗС України з берегової оборони довелося опинився у центрі кримського конфлікту, апогеєм якого стало викрадення та перебування у полоні разом із полковником Юлієм Мамчуром.

 

Пізніше генерал Воронченко був одним із керівників АТО в Луганській області, а нині відверто розповів ресурсу ГромЧе чого українцям чекати від псевдоперемир’я, коли на Донбасі відбудеться чергове загострення, і як скоро гряде кульмінація конфлікту?

 

На часі – п’ята хвиля мобілізації

 

– Доброго дня, Ігорю Олександровичу! Підходить до завершення четверта хвиля мобілізаційної кампанії. Які результати?

 

– Мобілізація відбувається, як і заплановано. Ми вже маємо 80-85% виконання від загального плану. Але на черзі вже п’ята хвиля мобілізації. Потрібно замінювати особовий склад, який перебуває як в зоні АТО, так і в інших частинах і підлягає демобілізації.

 

– Як оцінюєте стан перемир’я на сьогодні?

 

– Це перемир’я не можна фактично так назвати, тому що керівництво Російської Федерації надалі проводить заходи прихованої війни та впливу щодо дестабілізації ситуації в Східних та Південних областях країни. В Харкові – вибухи, в Одесі – вибухи, намагання в Запоріжжі розхитати ситуацію. А на Донбасі «гарячими» точками залишаються Станиця Луганська, Донецький аеропорт, Маріуполь… Це життєво-важливі напрямки, фактично критичні точки, на які й надалі намагатимуться тиснути аби тримати у постійній напрузі частини та підрозділи Збройних Сил України, Національної гвардії. Найбільш негативний ефект «перемир’я» – це вплив на місцеве населення, яке зараз знаходиться на окупованому Донбасі. Я розмовляв нещодавно із жителями Луганської області, які мають родинні контакти і зв’язки з луганчанами на окупованій території. І є велике нерозуміння ситуації – люди оцінюють це так, ніби їх залишили напризволяще. Я вважаю, що ми втрачаємо час для того щоб впливати на населення…

 

Але це перемир’я грає і деяку позитивну роль. Йдеться про відновлення нашої боєздатності, приведення частин ЗСУ у готовність до виконання завдань за призначенням.

 

– Якими будуть дії України якщо перемир’я у результаті не виправдає себе?

 

– Адекватними. У нас є відповідні сили та засоби, здатні нанести поразку злочинним угрупованням, що діють на Сході. Більше того – ми готові дати впевнену відсіч по будь-якому з напрямків, що можуть виникнути – чи то у Харкові, чи то у Чернігові. Скажу більше – ми готуємось до найгіршого сценарію і будемо спроможні дати опір.

 

 Український військово-промисловий комплекс здатен закрити цикл починаючи із стрілецької зброї і завершуючи випуском кораблів

 

– За рахунок чого Україна може вийти переможцем у цій ситуації?

 

– На мій погляд варіант один – тільки мобілізація всіх сил нашої країни, усього суспільства на відбиття будь-яких атак з боку нашого колишнього сусіда. Це вже не сусід – правильно? І не старший брат, як казали колись.

 

Ми самі маємо протистояти цій агресії. І лише об’єднаними зусиллями нам це вдасться. Західні партнери на разі можуть допомогти хіба порадою, підказкою, дипломатичним втручанням. І той факт, що сьогодні всі країни світу впроваджують проти Росії санкції, це дуже велика допомога насправді. Що стосується військового аспекту, то, звісно, доречною була б передача більш високотехнологічних засобів озброєння. Якби українська армія мала ті ж Javelin, проти якого практичної панацеї немає, танкісти так званих «ДНР» і «ЛНР», а по суті – 6-ої, 5-ої танкових бригад Російської Федерації, вже подумали б – а чи варто йти на позиції українського війська?

 

– Сьогодні доводиться чути про розробку українського аналога Javelin – комплексу «Стугна-П»…

 

– Будемо говорити відверто. Ми ще не дійшли до таких технологій, які є у США. «Стугна» – хороший комплекс і теж дистанційно керований оператором. Але Javelin працює за іншим принципом, на основі фотоелемента.

 

– Як буде вирішуватись питання залучення до роботи колишніх заводів оборонного комплексу? До прикладу, у Черкасах є підприємство «Фотоприлад», що спеціалізується на оптиці. Сьогодні це обладнання ми закуповуємо деінде, хоча могли б робити самі.

 

– В Україні існує дуже потужний військово-промисловий комплекс, що здатен закрити цикл починаючи із стрілецької зброї і завершуючи випуском протитанкових керованих ракет, танків, кораблів… Однак існують деякі «але». Перш за все – технології. Вони мають відповідати сьогоденню. Ми маємо крокувати нарівні з країнами, котрі досягли певних результатів у цьому напрямку, і продукувати конкурентоздатне озброєння та оснащення. Дійсно, є потужності в Черкасах. Я думаю що Укроборонпром і Міністерство оборони розглядає і приймає до уваги всі напрямки, що стосуються і оптики, і навігації. Тому щоб без цього жоден напрямок воєнного озброєння не є повноцінним.

 

– Введення військового стану в Україні актуальне на сьогодні?

 

– Питання дуже складне. На мою думку, військовий стан ми мали вводити ще на початку – з першими проявами агресії на Донбасі та в Криму. Зараз – якщо б це було потрібно, військовий стан було б введено.

 

Повноцінне вирішення конфлікту на Донбасі має відбутися під впливом кількох факторів. 

 

– Який відсоток забезпечення українських солдат припадає на плечі волонтерів?

 

– Тил Збройних Сил працює практично в бойовому режимі. Я знаю факти, коли прямо з фабрики форму везуть на призовні пункти для того щоб переодягти особовий склад. І те, що показують програми на кшталт «Дістало» чи «Гроші», звинувачення у бік деяких командирів просто ганьблять підрозділи та частини ЗСУ. Моя думка така – якщо є конкретні факти корупції командирів чи недобросовісного відношення до посадових обов’язків у плані забезпечення, нехай звертаються у прокуратуру. Оцінку тут мають давати компетентні органи контролю.

 

Що ж до волонтерів, то я дуже вдячний волонтерському руху України, який за малий проміжок часу зміг так організувати дієздатну систему дозабезпечення частин у зоні АТО. У відсотках не можу сказати, але дозабезпечення іде і особлива дяка – за ремонт військової техніки, за обладнання, за надання приладів оптики. Це дійсно незамінні речі. А по харчовому забезпеченні тил Збройних Сил забезпечує у повному обсязі.

 

– Можливо, волонтерам потрібно вже згортати діяльність у зоні АТО та починати займатися дитячими будинками, лікарнями, будинками пристарілих?

 

– Сьогодні ми маємо готуватися до загострення конфлікту, що відбудеться, найймовірніше, з настанням тепла. Тому волонтерський рух у зоні АТО згортати поки що не можна, на мій погляд.

 

– Які Ваші прогнози щодо термінів розв’язання конфлікту на Сході?

 

– Я вважаю 2017 рік.  Це пов’язано одразу із кількома факторами. Насамперед, саме у цьому році відбудеться кульмінація впливу санкцій. Росія не безмежна країна. Російська Федерація не така багата ресурсами, у тому числі і людськими У них також є кадровий голод і це відчувалося навіть при спілкуванні із офіцерами збройних сил РФ у Криму.

 

Окрім того є сподівання і на прозріння росіян. Все ж таки, зомбування має свою межу. Росіяни мають  врешті зрозуміти, що їх ведуть в глухий кут, а відтак і заявити що вони – народ, а не бидло, яке заганяють на убій.

 

А по-третє, у  2017 році закінчується договір, підписаний з Російською Федерацією щодо виводу Чорноморського флоту з Криму. І його умови мають бути виконані.

 

– Що, на вашу думку, означає для України ця війна і чим обернеться для нас у результаті?

 

– Для України це плата за незалежність, яка свого часу дісталась нам незаслужено легко. Адже тільки зараз народ об’єднався навколо національної ідеї – ідеї створення державності, українського суспільства, яке віками було під гнітом. І якщо громадськість сьогодні мобілізує всі сили на боротьбу, нам безумовно вдасться відстояти і свою територію, і своє право.

 

– Яким шляхом, на вашу думку, Україна має слідувати надалі – розраховувати на власні сили чи все ж приєднуватися до військових блоків?

 

– Якщо розглядати сьогодення, то, на мою думку, це безперечно вступ до НАТО. Досить складно самотужки боротися з таким неадекватним «сусідом» як Російська Федерація. Тому тільки колективна оборона, тільки колективний захист допоможе нам встояти і відстояти своє. А в подальшому, звісно, наша перспектива – це розвиток високомобільних та оснащених військових груп.