Під час найближчої сесії Черкаської обласної ради 4 червня депутати розглядатимуть питання про придбання дороговартісного медичного обладнання для обласного онкодиспансеру – лінійного прискорювача. Ціна питання – десятки мільйонів гривень. У кулуарах навіть почали говорити, що воно серйозно розсварило обласних народних обранців.

Тож в інтерв’ю Zmi.ck.ua голова Черкаської ОДА Олександр Скічко вніс ясність із цього питання. Зокрема, розповів, за що саме пропонуватимуть голосувати депутатам.

Що таке лінійний прискорювач і для чого потрібне це обладнання:

- Це обладнання для променевої терапії. Воно з точністю до міліметра опромінює пухлину, не вражаючи здорові органи. Це – апарат нового покоління. Зараз в онкодиспансері для цього є кобальтовий прискорювач. Свого часу йому не було альтернативи, тому й користувались. Але там зовсім інша якість процедури: зона ураження досить велика. Можлива шкода як для здоров’я пацієнта, так і для медичних працівників.

- Скільки коштує?

- За попередніми підрахунками, вартість базового обладнання – близько 60 мільйонів гривень. Окрім того, до нього потрібен ще бункер. Його вартість у середньому – від 10 до 20 мільйонів, залежно від характеристик. Так, цей апарат дуже вартісний. Але ми маємо понад 2 тисячі пацієнтів, яким потрібне таке лікування. Потенційно в області мало би бути взагалі три лінійні прискорювачі.

- Чи є гроші для придбання такого медичного обладнання: цього додаткового?

- Теоретично в нас у бюджеті є кошти, але потрібно обирати. Умовно кажучи, якщо в нас було 150 млн грн до розподілу на всю область, то 70-80 млн – це половина цього фінансового ресурсу. Для порівняння: ця сума дорівнює реконструкції семи шкіл або спортивних стадіонів. Очевидно, що купівля лінійного прискорювача своїми силами є накладною для обласного бюджету.

- Які є варіанти, крім прямої закупівлі?

- На сьогодні їх два, які ми розглядаємо спільно з облрадою. Перший – це лізинг. Тобто купівля у кредит. Там є різні умови, але приблизно на це потрібно 12 млн грн (на перший платіж), ще 10 млн – на бункер. А решту – за 5 років має виплатити онкодиспансер з коштів НСЗУ, надаючи цю послугу. Фактично з обласного бюджету в такому випадку треба 22 млн. На сьогодні це можливо. Інший варіант – це державно-приватне партнерство, або концесія. У нас майже два роки тому був ухвалений закон "Про концесію", що чітко визначив її процедуру. Що це таке? Оренда, але з визначеними умовами. На сьогодні в нас є два приклади концесії в Україні – це два порти "Ольвія" та "Херсон".

Концесія передбачає, що держава віддає потрібну ділянку концесіонеру, наприклад, на 10 років. Він усе облаштовує, вкладає кошти в обладнання. А потім отримує кошти за надані послуги. Повторюся: у випадку з лінійним прискорювачем платитиме не пацієнт, за нього це робитиме Національна служба здоров’я України. 

Обидва варіанти схожі, але мають і різницю. Через 10 років те, що було побудовано, й те, що було куплено в концесії, залишається у власності держави. Концесіонер не забирає його по завершенню проекту.

- Який із них краще?

- Насправді не можу сказати, оскільки особисто в мене є питання як в одному випадку, так й іншому. Якщо говорити про концесію, то до нас вже зверталися кілька іноземних компаній, які готові реалізувати цей проект. Однак ще без потрібної конкретики по сумах, умовах і т.д.

Стосовно лізингу – це більш класичний варіант. Але треба зрозуміти, під який відсоток сьогодні будуть банки кредитувати, ретельно вивчити пропозиції на ринку.

Концесія – це європейський досвід: приходить інвестор, бере земельну ділянку біля лікарні, будує там бункер, ставить туди лінійний прискорювач, обладнання, навчає персонал і т.д. Потім ставить ще один прискорювач, і в результаті в нас збільшується і дохід лікарні, і кількість пролікованих пацієнтів. Але на сьогодні в нас немає конкретного розуміння з цього питання. Тому, як на мене, треба рухатися двома шляхами.

- Виникає цілком логічне питання: а який інтерес інвесторів, якщо ми говоримо про концесію?

- Це – отримання прибутку. У чесного інвестора іншого інтересу бути не може. НСЗУ платить кошти за пацієнтів онкодиспансеру, який в свою чергу платить інвестору за надані послуги. Із 1 квітня НСЗУ включила в пакет фінансування випромінювання лінійним прискорювачем. Раніше такого не було. Тому це питання стало актуальним саме зараз. Підкреслюю: для пацієнтів ця послуга буде безкоштовною, оскільки оплату здійснює держава. Так буде і у випадку концесії, і лізингу.

Що пропонуватимуть депутатам Черкаської обласної ради на сесії 4 червня:

- Ми подали на сьогодні два проекти рішення – один про концесію, а інший – про лізинг. Але це не кінцеві рішення на зразок: "проголосували – завтра укладаємо угоди". Це – лише старт вивчення питання! Тобто в разі ухвалення цих рішень депутатами, далі будуть створені комісії як з одного, так й іншого питання. Обидві комісії прийматимуть пропозиції, аналізуватимуть їх. На виході ми отримаємо рішення комісій: який варіант вони рекомендують, а який – ні. І далі – остаточне рішення за депутатами.

Яка нині думка депутатів? Вони розділилися. У цьому основна проблема. Хтось за концесію, хтось за лізинг. Хтось каже, що в Україні немає жодного прикладу концесії в лікарні, тому це невигідно. Я переконаний, що тоді треба бути першими. Давайте покажемо, що це можливо. Хтось каже, що краще витратити 24 млн на обладнання в лізинг. Хтось каже, давайте візьмемо 70 млн і купимо його.

Тому я і запропонував рухатися двома шляхами, щоб досконало вивчити обидва варіанти. Бо зараз ми просто втрачаємо час і стоїмо на місці. У нас наскільки забюрократизована система, що навіть для того, щоб пройти процедуру лізингу чи концесії, треба рішення однієї сесії, комісії, потім конкурс, а потім ще раз сесії. Це, як мінімум, декілька місяців, а то й півроку-рік. А в багатьох пацієнтів стільки часу немає…

- Cкільки часу потрібно на облаштування бункера й отримання обладнання?

- За найбільш оптимістичними прогнозами, ми зможемо побудувати бункер до кінця року. Все залежить від погодних умов. Концесія процедурно займає десь рік, лізинг може бути швидше.

Чи пов’язана тема лінійного прискорювача з можливою відставкою голови Черкаської облради Підгорного:

- Ні, ці два питання між собою не пов'язані. Про лінійний прискорювач будемо говорити 4 червня. Це питання є в порядку денному. І я розраховую на конструктив депутатів обласної ради. 

 

ТОП-3 міфи про лінійний прискорювач

1. Зараз запустимо туди приватника, й він там буде заробляти гроші, буде їх із пацієнтів брати.

Чітко регламентується, що ця послуга оплачується НСЗУ, а не пацієнтами. Якщо інвестор буде брати гроші з людей, то це вже кримінал.

2. Прийде приватник і знищить онкодиспансер.

Ліцензія на лінійний прискорювач залишається в онкодиспансері. Гроші від НСЗУ отримує саме він. А потім уже заклад розраховується з концесіонером.

3. Концесіонер забере обладнання тоді, коли захоче. Або зачинить на ключ і не буде пускати людей.

Це теж неправда. Усе це буде прописано в умовах. Те, що придбано в концесії, врешті лишається у власності держави.

 

Думка спеціаліста

Директор Черкаського обласного онкодиспансеру Віктор Парамонов:

“Україна запізнилась приблизно на 30 років щодо встановлення цих пристроїв.  Перший такий прискорювач в Україні з’явився у приватній клініці біля Києва у 2005 році. Зараз поставлене завдання, яке держава регулює тарифами, щодо надання медичної допомоги. На старій апаратурі тариф менший дається, тобто лікарням дають менше грошей. А хто матиме лінійний прискорювач, то тариф буде більший суттєво. Тому так держава буде більше платити грошей за лікування хворих.

Сьогодні десяток областей, і ми в тому числі, почали думати про те, як отримати ці лінійні прискорювачі.

У Черкаській області сьогодні чотири працюючі машини. Три з них так звані «кобальтові», на радіоактивному елементові Кобальт 60. Це такий ядерний заряд, як в атомній станції. А одна працює за рахунок генерації так званих Х-променів або рентген-променів. Нам треба мінімум один прискорювач, який буде працювати не на Кобальті й не на рентген-променях, а від потужної електричної мережі й генеруватиме радіаційний потік електронів. Його не треба перезаряджати, хоронити, купувати нові за кордоном за шалені гроші.

Особливість в тому, що він працює на малих площах, не 6 на 6 сантиметрів захоплює, пухлинка може бути маленька всередині, а площа опромінюється велика, відповідно завдається шкода здоровим органам і тканинам. Він не є таким небезпечним для медичних працівників, тому що це режимна робота. Вони ходять весь час із своїми переносними дозиметрами. У них скорочені робочі дні й так далі, щоб не було критичного шкідливого впливу. Так от цей апарат немає цієї шкідливості. Він безпечний для медиків, точний і безпечний для пацієнтів. Особливо апарати, які можуть працювати на рухомих органах.

Людина так влаштована, що до самого кінця в неї органи рухаються постійно, це не тільки легені, які дихають, та серце, яке стискається. І от якщо в таких органах є пухлини, то впіймати радіоактивним променем локалізацію пухлини буває важко. А все через те, що органи рухаються, частина лікувального опромінювання йде повз пухлину. Тому це буває неефективно і навіть шкідливо. А є норми, вище яких опромінювати не можна, тому що тоді будуть ускладнення та променеві хвороби. Ми ж не можемо, лікуючи рак, убити людину променем. Тому є такі досконалі препарати, які звуться прискорювачами”.

Фото - тематичне