Роман Щербатюк почав займатись єдиноборствами у 9 років. Карате, кудо, потім самбо – до повноцінного переходу у кікбоксинг в 16 років Роман випробував декілька видів єдиноборств.

Зараз Щербатюк – один з головних кікбоксерів-любителів України. Чемпіон світу, чотириразовий переможець Кубка світу та переможець Кубка Європи. Не вистачало в здобутках українця лише медалі Всесвітніх ігор, що проводяться раз на чотири роки та є аналогом Олімпійських ігор серед неолімпійських видів спорту, пише Трибуна.

Але на турнір в американському Бірмінгемі Щербатюк міг не потрапити – через повноцінне вторгнення російських військ 24 лютого 2022-го.

«Фразу «Ласкаво просимо в Попасну» запам’ятаю на все життя»

24 лютого Роману рано вранці подзвонив батько, сказавши, що почалась війна.

«Мене кинуло у холодний піт», – згадує Роман.

Черкащанин Щербатюк за декілька днів до цього зібрав тривожну валізу, а після того самого ранкового дзвінка взяв мисливську рушницю та відправився з батьком у територіальну оборону. Роман знаходився у групі швидкого реагування, охороняв стратегічні об’єкти області та жив разом з побратимами просто неба. 

У квітні Щербатюк почав готуватись до виїзду на фронт: тренувались стріляти, кидати гранати, а вже скоро відправились в Луганську область. Командири давали змогу відмовитись, але поїхали всі і одразу в гарячу точку – в Попасну.

«Коли ми відправилися в Луганську область, – розповідає Роман, – зрозуміли, що «наркомани і алкоголіки» закінчилися. Проти нас воювала добре підготовлена армія – вагнерівці, кадирівці, російські військові. Розслаблятися не можна було. Треба було щомиті бути максимально зібраними.

Їхали туди на БМП. Ми вперше бачили такий транспорт. Навколо вибухи, вогонь, зарево. Розумів, що ми реально їдемо в пекло. Коли побачив розбиті будинки, виникло відчуття, ніби все це якийсь сюр. Наче цього всього не може бути насправді, наче це картинка з відеогри. Як місія-прев’ю в комп’ютерних шутерах. Зруйновано все, палає, ніч», – згадував Щербатюк.

Коли дістались місця висадки, ворог почав стріляти по звуку БМП, потім пішов артобстріл. Роман чув свист – падав на землю, підіймався і продовжував йти.

«Нас зустріли хлопці, ми дійшли до місця дислокації. Потім наш командир каже нам фразу, яку я запам’ятав на все життя: «Ласкаво просимо в Попасну».

«Під час обстрілу залишився у підвалі один. Ще ніколи стільки не молився»

Щербатюк потрапив у Попасну, коли там йшли найжорсткіші бої. Артобстріли практично не вщухали, шалені орки гатили танками по будівлях та атакували майже не відпочиваючи, маючи перевагу в кількості і озброєння, і особового складу. Важко було навіть вирити окоп через дрони, які шукали українські позиції та направляли туди черговий обстріл. 

Тактика росіян була в тому, щоб провести коротку розвідку боєм, таким чином дізнавшись, де знаходяться наші воїни, а потім накрити це місце артобстрілом. Роман розповідав, що росіяни так працювали до повного знищення кожної позиції.

Хлопці вчились воювати по ходу справи. Щербатюк розказав, що спочатку були миті паніки, вони сахалися кожного звуку, але з кожним днем набирали бойового досвіду. Хлопці, які спершу боялися перезарядити автомат, вже за звуком визначали розмір снаряду, куди він летить і де впаде.

Один з побратимів загинув на руках кікбоксера:

«Прилетів снаряд і ударною хвилею контузило мого товариша. Він почав незв’язно говорити. Мене залишили з ним, хлопці пішли на позиції. Ми ж чекали медика. 

Я дивлюся, він все тихіше і тихіше починає бути. Думаю: «Ну, слава Богу, заспокоюється». Потім перевожу на нього погляд, а він перестав дихати. Починаю робити штучне дихання. Намагався зробити все, що міг. Але не допомогло. Передав таку сумну звістку нашому командиру», – розповідав Щербатюк.

Застосовувати на практиці знання з медицини доводилось також вже на полі бою:

«У двір влучили з міномета, поранило декілька моїх побратимів. Я був за цегляною стіною – тому вцілів. Пам’ятаю, як мій побратим з кров’ю на обличчі повзе, командир дає наказ запустити в гараж, ми його затягуємо, і мені дають наказ надати першу медичну допомогу. Руки зводило судомами, але мені вдалося тоді діяти холоднокровно: взяв його аптечку, оглянув за протоколом, наклав джгут».

Ворожа аеророзвідка, артобстріли та штурми – щодня, без зупинки. Але військо, що переважало українських воїнів майже у кожному компоненті, не могло зламати наших хлопців. Навіть ставши на межу життя та смерті український солдат не перестає думати про ближнього:

«Я був один у підвалі, а побратими в окопі. Думав, що кожний прильот стане моїм останнім. Я ще ніколи так багато не молився – не знаю, скільки разів прочитав «Отче наш». У цей підвал якимось чином потрапила маленька кішечка. Контужена. Не могла по ковдрі видряпатися. Було дуже шкода її».

«Розберуся з суперниками у ринзі – продовжу захищати Україну»

Після виходу з Попасної, Щербатюк зробив пропозицію дівчині і вони одружились. Повернутись в спорт вийшло не одразу – через травми, отримані на фронті та небажання кидати Батьківщину у найважчий момент.

По поверненню в Черкаси Роман лікував вибухо-шумову травму – через неї у нього були шуми, дзвін у вухах та головний біль. У тренувальний табір до Польщі Щербатюк не поїхав – готувався в Україні, а згодом полетів до американського Бірмінгему на Всесвітні ігри, де у розділі кікбоксинг Україну представляло п'ятеро спортсменів.

У першому поєдинку Роман впевнено розбив Оскара Гірреру, але у півфіналі програв досвідченому азербайджанцю Бархраму Раджабзадзе. Проте, єдину нагороду, якої не вистачало в колекції, українець все ж додому привезе – у поєдинку за бронзу Щербатюк переміг представника Фінляндії Піркка Суксі.

Всі п'ять українських збірників кікбоксингу завоювали нагороди: Орфан Санандзе та Віталій Дубина їдуть додому із сріблом, а окрім Щербатюка, бронзові медалі у дівчат – Дарини Іванової та Аліни Мартинюк. Україна ж вже встановила власний рекорд за кількістю медалей на Всесвітніх іграх-2022: збірна завоювала 32 нагороди. Попередній рекорд було встановлено у 2009 році, коли Україна здобула 29 медалей.

Роман Щербатюк же ще до турніру у США був однозначний щодо свого найближчого майбутнього:

«Коли розберуся з суперниками в ринзі – продовжу захищати Україну».