Здавалося б, тільки вчора вони сиділи за шкільними партами, готувалися до ЗНО, переймалися з приводу першої сесії. Але від ровесників вони відрізнялися вже тоді, адже ще на перших курсах університету почали втілювати свої мрії.

Їм близько 20 років, а вони вже керують великими проектами, пише in.ck.ua.

Якщо вам і вдасться заснути – все одно насниться робота!

– Навчання на початку другого курсу в університеті стомлювало морально, мені здавалося, що я даремно проживаю життя. Попри ризикованість ідеї створити власний бізнес, батько підтримав мене. Ідею відкрити кав’ярню запропонував також він. Спочатку мене це лякало, тому що я нічого не знала ні про каву (навіть не пила її), ні про те, як вести бізнес. Коли відкрилася перша кав’ярня, мені було 18 років. Морально поводитися як керівник і давати розпорядження підлеглим було дуже складно. З часом я зрозуміла, як організувати комфортну роботу з персоналом. По-перше, обов’язково потрібно заздалегідь про все домовлятися, обговорювати неприємні моменти й наслідки. По-друге, треба бути справедливим. Персонал повинен сам розуміти та визнавати свої помилки.

Сьогодні наш заклад пригощає черкащан кавою у двох торгових центрах, маю 10 чудових підлеглих – офіціантів, бариста й менеджерів. Розпочавши власну справу, треба розуміти, що відтепер протягом тривалого часу у вас не буде вихідних, доведеться працювати ночами, вивчаючи бізнес і основи управління. А якщо вам і вдасться заснути – насниться робота. Але не бійтеся – воно того варте, – переконана 23-річна директор кав’ярні “Europa” Світлана Чернецька.

На першому місці – професійні якості, а потім – “хороша людина”

– Спочатку я була асистентом керівника компанії, на свою теперішню позицію проходила співбесіду в декілька етапів. Я вважаю себе сильною особистістю, але відверто кажучи, це було непросто. Неначе спортивні змагання, коли з кожним підходом ти маєш викладатися на 100%, а сили на межі… У мене відкрилося “друге дихання” – я отримала омріяну роботу. День розпочинається о 9 ранку, хоча телефон “розривається” від дзвінків з 8.30. Головний принцип – чітко поставити задачі та виконувати їх. Працівник повинен розуміти, що він може і має робити, і тут не обійтися без грамотно вибудуваної системи управління кожним підрозділом. Завдань не повинно бути багато, тільки функціонально необхідні.

Керівник має бути прикладом для підлеглих не тільки на словах, а й у справі. Я полюбила свою роботу, тут є постійний рух, немає монотонності. Я працювала у різних галузях, була і підлеглою, і керівником. За фахом я бухгалтер, з отриманих у ВНЗ знань мені знадобилося фундаментальних 15%, все інше здобувала сама. Зараз робота дає мені відчуття майже цілковитого щастя. Своїм підлеглим завжди нагадую, що компанія не платитиме велику зарплату лише за те, що ви “хороша людина” – треба реально оцінювати свої можливості, – розповідає 23-річна менеджер номенклатури мережі магазинів “Делікат”Анна Фандєєва.

Траплялися випадки, коли клієнти не вірили, що я керівник

– Ідею створення власної справи “виношував” дуже давно. Я багато де працював і розумів, що отримую набагато менше, ніж керівник, який з моєю допомогою заробляє набагато більше. Моя дівчина на той час працювала в компанії, яка проводила класні бізнес-тренінги з розвитку особистісних якостей і бізнес-проектів. Я міг слухати їх безкоштовно, мені справді пощастило.

Потім мене запросили у готельно-розважальний центр, яким я нині керую. Цей комплекс працював давно, але “морально застарів”, зменшилася кількість клієнтів. У мої руки центр потрапив не в найкращому вигляді. В перші дні роботи я навіть подумав, що погарячкував, взявшись за таку відповідальну і складну місію. Було багато неприємних ситуацій із неадекватними відвідувачами, бійками тощо. Але після невеличкого ремонту, зміни контингенту та маркетингової політики сьогодні маю ефективний прибутковий бізнес.

Успіх неможливий без азарту в очах, а також без купи часу, витраченого на нові навички та знання! У спілкуванні з колективом не відчуваю проблеми субординації, хоча маю старших від себе підлеглих. Траплялися випадки, коли клієнти перепитували “Ви керівник? Ого! А точно ви?”, – розповідає 23-річний власник і керівник готельно-розважального комплексу “SYNDICATE” та автомийки “SYNDICATE” Олександр Чигрин.

Все почалося з пабліка в соцмережах

– Все почалося з хобі, у 2011 році я створив першу спільноту в мережі і навіть уявити не міг, що завдяки цьому за два роки буду працювати з провідним українським телеканалом і отримувати гроші за своє хобі. Зі мною зв’язалися представники “Нового каналу” і запропонували розвивати дві групи проектів цього медіа на постійній основі. Для якісного функціонування працювати над групами повинно декілька людей, тому я почав набирати людей в команду. Сьогодні над наповненням спільнот працює семеро осіб, я не називаю їх підлеглими, всі ми – дружня команда.

З кожним днем групи проектів “Супермодель по-українськи” та “Хто зверху” зростають на понад сотню читачів. Основним завданням моєї команди є створення якісного контенту для користувачів, аби вони хотіли щодня проглядати спільноту, “лайкати” відео, коментувати пости тощо. Моя місія як керівника – контролювати, щоб робота була якісною, а результат – помітним.

У нас є певні вимоги та завдання, які треба виконувати. Якщо людина не справляється – доводиться прощатися. Керівник має бути лідером та прикладом для колективу, тому весь свій вільний час віддаю цій роботі. Зараз я навчаюся в ННІ української філології та соціальних комунікацій, вдень я студент, а ввечері – керівник. Люблю канікули – тоді можна віддаватися роботі на повну, – розповідає 18-річний керівник спільнот в соцмережах молодіжних проектів телеканалу “Новий канал” Дмитро Кузьмінський.