Воїн-атовець прибув із зони бойових дій  у кількаденну відпустку, щоб одружитися на коханій дівчині із Золотоніщини. Микола Орап родом із Синьооківки. Це село, що розташувалося за 5 кілометрів від Вознесенського. Саме в останньому – він і зустрів свою любов, пише Інфоміст.

 

У Вознесенське Микола, який воює у 93-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, приїхав, щоб одружитися на Ірині Заболотній. – Ми познайомилися у травні минулого року, – розповідає Ірина, яка працює педагогом-організатором у Вознесенській ЗОШ. – І він відразу сказав, що завоює мене… Так і вийшло.

 

Дівчина говорить, що Микола ще з осені почав говорити про бажання поїхати на фронт. Мовляв, це його обов’язок як чоловіка. – Він хотів на війну, бо багато чув про неї, в тому числі і від мого брата, який воює добровольцем. Микола хотів все побачити на власні очі, – пояснює дівчина. Тоді Ірині вдалося відмовити коханого від планів поїхати на Схід. Але лише на деякий час. У січні цього року 36-річний Микола був мобілізований як спеціаліст необхідний для фронту.

 

Зараз він водій-механик БМП. В зоні проведення так званої антитерористичної операції чоловік перебуває з 5 квітня. До від’їзду Миколи на фронт Ірина довго не могла звикнути: – Після того, як 6 січня прийшла повістка, я плакала довго і кожен день, аж поки не звикла. Зараз телефонує, говорить, а в трубку чути свист снарядів. Я йому завжди кричу, щоб він ховався.

 

На думку Ірини, обручка має стати оберегом для коханого воїна. – Молюся за нього кожного дня. Тепер сподіваюсь, що після весілля обручка стане для нього додатковим оберегом, – каже дівчина. Саме весілля відбулося у Вознесенському 2 липня. Шлюб зареєструвала секретар сільскої ради Ганна Макаренко. – За мій 15-річний досвід реєстрації шлюбів – це перший подібний випадок. Мабуть, бо війни не було. Яка ж все-таки любов, він заради неї і війну покинув! – розповідає Ганна.

 

Жінка говорить, що згідно із законом, з часу подання заяви до моменту реєстрації має пройти 30 днів, але заради цієї пари вдалося зробити виняток. Цей шлюб зареєстрували за скороченим терміном, оскільки на те є поважна причина: в Миколи є довідка, що засвідчує його участь в АТО.

 

Микола мав повернутися у свою військову частину 7 липня, але затримався ще на один день, щоб підтримати дружину, яка ввечері 7-го була ведучою на сільському святі Івана Купала. На Схід поїхав наступного дня. Жителі села говорять, що тримають за захисника Батьківщини кулаки, а новоствореній сім’ї бажають найголовнішого: скорого закінчення війни.