На сайті Генеральної прокуратури вже оприлюднили підсумки відкритого конкурсу кандидатів на посади керівників місцевих прокуратур області.

Вже незабаром їх замість 20 районних і кількох міських буде всього п’ять – Черкаська, Уманська, Смілянська, Золотоніська та Звенигородська. І хоч на конкурс подавалося багато адвокатів, правозахисників та інших далеких від прокуратури людей, лідерами рейтингу майже всюди стали нинішні керівники районних прокуратур, пишуть Вечірні Черкаси.

Природний відбір?

Адвокат, член Громадської ради при обласній поліції та при Черкаському міському голові Костянтин Стратілатов пробував свої сили у конкурсі на посаду прокурора Черкаської місцевої прокуратури.

- Цю прокуратуру треба змінювати, адже зараз прокурори замість того, щоб виконувати свої функції, кришують справи і заробляють гроші, - розповідає Костянтин.

За спостереженнями Костянтина, близько 40% конкурсантів були працівниками прокуратури, решта – люди зі сторони. Конкурс проходив у чотири етапи. Перший етап – тестування на знання законодавства. По законах і кодексах було п’ять тисяч питань. Кожному конкурсанту випадали різні. У другому турі конкурсу було 300 тисяч варіантів запитань на здатність аналізувати інформацію і робити правильні висновки за короткий час. Це був комп’ютерний тест на логічне мислення, обчислення та вербальні здібності.   

- Ці етапи були об’єктивними і проходили прозоро. Перед конкурсом кожен брав собі листочок з індивідуальним паролем, як у лотереї. Тестові завдання попередньо вивішувалися на сайті прокуратури, тож можна було підготуватися. Кожен заходив і обирав собі місце для тестування, велася відеотрансляція. І те, що жоден працівник прокуратури за результатами цих конкурсів не потрапив у трійку кращих, свідчить про те, що конкурс відбувався відкрито і прозоро, - зауважує Костянтин. І додає: Я за професійний тест отримав 72 зі 100, це не дуже хороший результат, але там фактично 60 питань зі ста були по кримінальному процесу, а я з ним взагалі не працюю. За загальні здібності я отримав 63 бали, це був найбільший бал серед усіх. Для мене було не головне пройти чи стати прокурором, головне було, щоб це відбулося прозоро і відкрито. Частково це вдалося, частково – ні.

Третім було тестування особистісних характеристик за рядом шкал («Енергія», «Дружелюбність», «Сумлінність», «Емоційна стабільність», «Широта кругозору», «Брехня»), за якими незалежні спеціалісти складають звіт. Цей звіт, як сказано в анотації конкурсу, є конфіденційною інформацію. Його враховували під час співбесіди, коли визначали, чи здатна людина стати керівником. Рейтингу таке психологічне тестування не змінювало. Вирішальною ж стала співбесіда.

Усе вирішують кадри

Кожен із учасників конкурсу перед останнім етапом готував невеличке резюме про себе та писав невеликий твір на тему «Моє бачення обов’язків прокурора на адміністративній посаді». Членам комісії давали результат тестувань кожного учасника, анкетні дані та декларації, які вони заповнювали при подачі документів.

- На співбесіді були питання загального характеру: що ви збираєтеся робити на посаді прокурора, якими будуть ваші перші дії? У деяких питали, особливо у прокурорів, по їхній декларації. Однак критерії, за якими оцінювали конкурсантів на співбесіді, я так і не зрозумів, – зауважує Костянтин.

Він слідкував за рейтингом учасників і дуже здивувався, коли побачив, як суттєво він змінився після співбесіди.

- Після співбесіди сталося так, що ті три людини, які мали найкращі результати за підсумками тестування, розташувалися на 9, 11 чи 16 місцях. По перших трьох етапах все було ясно – ти набираєш бали, ось твій рейтинг. А тут яким чином це робилося? – дивується Костянтин. - Фактично на перше місце поставили діючого працівника прокуратури Сергія Шелудякова, хоча за результатами тестувань він був лише п’ятим, а діючий прокурор міста Олександр Кожушко, який за результатами тестів був десятим, після співбесіди став у загальному рейтингу четвертим. Водночас, Ігор Бредуляк, який за результатами тестів набрав найбільше балів і мав солідний відрив від усіх інших, але не працює в прокуратурі, після співбесіди став аж дев’ятим. Чим же він так зіпсував свої результати? Я також порівнював результати по інших прокуратурах, то з першої трійки з тих, хто за результатами тестів набрав найкращі бали, після співбесіди у кращому випадку залишався хтось один, а решта розташовувалися десь нижче. Тобто прокуратура все одно залишила за собою можливість корегувати результати за рахунок співбесіди.

Конкурсна комісія відібрала по три людини, які вона рекомендує призначити на посади керівника відповідної місцевої прокуратури, першого заступника та заступника (за їхньої згоди та якщо такі посади є у штатному розписі).

Прокурорів просто перетасували

Як цитували заступника Генпрокурора України Давіда Сакварелідзе на відомчому сайті, «головне завдання конкурсу – відкрити двері прокуратури для компетентних, мотивованих і порядних людей, які здатні змінити систему з середини та прагнуть перетворити її таким чином, аби вона дійсно служила інтересам українського народу». Врешті бачимо – перемогли люди з тієї ж системи. 

- Як на мене, це такий собі крок уперед порівняно з тим, що в прокуратурі було раніше, коли всі призначення відбувалися таємно, закрито, кулуарно і без будь-якого доступу громадськості і сторонніх осіб. Однак врешті-решт вийшло так, що прокурорів просто перетасували, - робить висновки Костянтин Стратілатов.

Колишній керівник Черкаської обласної міліції Микола Каплій зауважує, що реформ у прокуратурі нині не видно. Тож і очікувати справжнього оновлення кадрів було не варто:

- Скільки існує прокуратура, там ніколи нічого не мінялося. Як було болото, так воно болото і лишається. Як доїли колись міліцію, так тепер будуть доїти поліцію. Якщо проводити реформи, то треба їх проводити, а не робити імітацію. Зараз у нас іде просто імітація. Я знаю людину, яка теж подавалася на цей конкурс. Цей мій хороший знайомий, який колись працював у прокуратурі, потім звільнився і більше 20 років був адвокатом. За результатами тестування він був у першій трійці, однак банально не пройшов по стану здоров’я. Після цього він мені каже: «Я подивився на те, що там відбувається, і я просто не хочу там працювати». Тож і далі будуть там сидіть ті ж самі. От вам і все оновлення.

Тож чергова реформа перетворилася на формальну перестановку кадрів і схоже, що нових, незаплямованих облич найближчим часом ми в прокуратурі так і не побачимо. Тож, певне, не слід чекати і змін у роботі прокуратури та ставленні до людей.