Сергій Гура – депутат обласної ради кількох скликань, бізнесмен, власник рибного господарства, приватної школи, сільгоспвиробництва, мав нерухомість на Кіпрі, двічі був заступником міського голови Черкас і очолював КП "Центральний стадіон".

Біографія багата й різноманітна. Одні його поважали, інші – ненавиділи. 24 травня під час перестрілки в офісі його було вбито двома пострілами: в груди та голову. Яким було політичне й особисте життя впливового чиновника та успішного бізнесмена, досліджував сайт vikka.ua. 

За словами правоохоронців, працівник його підприємства Микола Гончар увірвався до офісу депутата обласної ради від ВО "Батьківщина". Він мав при собі дві гранати і пістолет. Розпочалася стрілянина, під час якої дві кулі потрапили в Гуру. Один із охоронців депутата влучив гумовими кулями в нападника. Поліція провела спецоперацію, під час якої знешкодила нападника. Нині він перебуває в лікарні.

Від буремних 90-х до мерського кума

Старше покоління черкасців повязує його ім’я з кримінальним світом. У деяких ЗМІ він проходив навіть як сам "Торпеда". Хоча таким не був. Водночас "Главком" посилається на правоохоронні структури, що називають Гуру – "Гурентієм", який входив до угрупування славнозвісного черкаського авторитета "Торпеди".

Народився Сергій Гура в родині службовців. У 1989 році закінчив Технікум торгівлі. В буреломні 90-ті працював приватним підприємцем. А з 1995 по 1997 рік працював начальником служби безпеки банку "Левада".

Найцікавіша деталь біографії Гури: він не сидів у в’язниці, як багато кримінальних елементів 90-х. Не був помічений в конфліктних ситуаціях між угруповуваннями Черкас. Навпаки, за словами представників кримінального світу, Гура завжди працював головою, міг "розрулювати" будь-які ситуації.

З 1997 року став головою правління ПрАТ "Боровицьке". Це підприємство базове в бізнес-імперії депутата. Воно займається виловом риби на Дніпрі, має свої бригади, сушильний та виробничий цех. Виробництво розширилось і до меж обласного центру, у Черкасах бізнесмен почав будівництво переробного заводу, розбудовував мережу фірмових крамниць.

Його родина мала дружні стосунки з черкаським політиком Араїком Мкртчаном. Разом з дружиною Гури той у свій час співзасновнував приватну школу "Перлина". 

Жителі Боровиці, де зосереджене рибне господарство, його побоювалися й поважали. Як виходець з 90-х, він тримав все в залізному кулаці. Проте в багатьох речах був справедливим, часто допомагав тим, хто цього дійсно потребував.

Цікавий і той факт, що Гура був кумом міського голови Черкас Анатолія Бондаренка. Взагалі, Черкаси – місто кумів. Тут, як-то кажуть, кум на кумові сидить і кумом поганяє. Траплялися випадки в історії Черкас, коли по дню один кум пікетував іншого, а на вечір вони разом сиділи в ресторані.

Політика та скандали

У 2006 році Сергій Вікторович пішов в політику. Був обраний депутатом обласної ради від Соціалістичної партії. Тодішні списки СПУ в Черкасах та Черкаській області майоріли вихідцями з 90-х років.

У 2007 році стає заступником міського голови Черкас. Займався питаннями архітектури та землеустрою, особливу увагу приділяв спорту. Адже сам у минулому був спортсменом – у юності займався боксом.

На посаді заступника міського голови він очолив рух з демонтажу МАФів, незаконних споруд і гральних автоматів, які в ті роки заполонили вулиці міста. Тому і наприкінці двотисячних кількість тих, хто ненавидів Сергія Гуру, зростала з кожним днем. 

У 2008 році в Черкасах було вбито директора ринку "Сєдова" Юрія Нечипоренка. Деякі ЗМІ (зокрема, сайт Україна кримінальна) одразу пов’язали це вбивство з відсутністю у місті Сергія Гури. На той момент він перебував у відрядженні в Німеччині.

У 2009 сталася подія, яка змінила життя політика Гури. З компанією друзів він відпочивав у нічному клубі "111" (багато хто називав політика непрямим власником цього закладу). Там же проводив вечір і народний депутат, "батьківщинівець" Павло Костенко. Конфлікт між депутатами стався несподівано. Подейкують, що через офіціантку. Дічину, ніби-то, образив Костенко, а Гура заступився за дівчину. Боксерське минуле далось взнаки, проявились давні навички. Як результат – нардеп Костенко опинився на "Селені" в оточенні лікарів.

БЮТівське керівництво поставило ультиматум тодішньому меру Черкас Сергію Одаричу: прибираєш Гуру з посади заступника, або проти тебе і нього відкриваються кримінальні справи. Подейкують, ситуацію вдалося вирішити за кілька валіз і впливу одного київського кримінального авторитету. Але з посади Сергій Гура був-таки звільнений.

Згодом, коли пристрасті вщухли, Сергій Гура очолив КП "Центральний стадіон".

У 2010 році він змінює свій політичний вектор і очолює Чигиринську організацію Партії регіонів. Також обирається до обласної ради від Партії Регіонів. Ще через чотири роки Гура поповнює ряди ВО "Батьківщина", де й перебував до своєї загибелі.

У 2016 році Сергій Гура знову стає заступником міського голови, цього разу за квотою Партії "Батьківщина". Знову опікується питаннями архітектури та землі. У 18-му, після затяжного протистояння "мер – міська рада", виконавчий комітет переобрано. У складі нового виконкому Сергія Гури вже не було.

Резонансна декларація

Один з найгучніших скандалів останніх років, пов’язаних з іменем Сергія Гури, стосується його податкової декларації за 2015 рік. Перевірка документа, наданого заступником мера, з’ясувала, що той приховав декілька фактів. Так, за інформацією земельного департаменту Кіпру, протягом 2015 і до любого 2016 року родині політика належала земельна ділянка з нерухомістю на території республіки. В декларації вона вказана не була. Крім того, слідство виявило, що Сергій Гура приховав факт володіння акціями ПрАТ "Боровицьке" на 300 тис. грн..

Варто уточнити, що в біографії покійного депутата зазначаються факти його перебування на посаді голови наглядової ради товариства з 2004 по 2007 рік, заступника голови правління у період з 2010 по 2011, а з червня 2013 по лютий 2016 Гура був головою наглядової ради ПрАт "Боровицьке".

За словами слідчих, чиновник тоді забув про свої корпоративні права не лише на "Боровицьке", а й на підприємство "Слігурс". Останнім Гура керував до ліквідації підприємства у 2017. Окрім того, в декларації не фігурувала і назва ТОВ "Ладіс", яке здає в оренду нерухоме майно. Директором і власником фірми є дружина депутата, Вікторія Гура.

Правоохоронці вважали, що політик навмисне вніс до декларації неправдиву інформацію (дії кваліфікуються ст. 366-1 КК України). Справа була передана до НАЗК. Однак згодом Гура подав уточнюючу, доповнену електронну декларацію, яка поповнилась інформацією ще про корпоративні права 11 підприємств, серед яких, окрім вже згаданих, були також готельний комплекс "Апельсин", СТОВ "Ломовате", ТОВ "Ладіс" тощо.

Чим завершилась ця резонансна справа наразі невідомо.

Життя поза політикою

В житті Сергій Гура був таким же активним, як і в політиці. Спорт займав тут особливе місце. Боксерське минуле він ніколи не забував, тому переймався справами черкаських спортсменів.

Депутат дуже любив хокей, грав на позиції нападника у міському аматорському хокейному клубі "Черкаси". Хотів, аби наше місто з’явилось і на хокейній карті. В перші роки своєї політичної кар’єри навіть фінансував дитячу хокейну команду. Згодом лобіював будівництво в Черкасах Льодового палацу із хокейним полем, аби розвивати цей вид спорту серед дорослих і дітей. 

Ще однією спортивною пристрастю Сергія Вікторовича був дайвінг.

На якій посаді б він не перебував, завжди боровся за розвиток спорту в місті. Започатковував спеціальні проекти для дітей, створював літні табори для вихованців спортивних шкіл, переймався долею черкаського стадіону і зокрема місцевої футбольної команди, будучи директором КП "Центральний стадіон". Ніколи не залишався осторонь розвитку підростаючого покоління

Наразі невідомо, з яких причин обірвалось життя депутата, тим паче, від руки людини, яку він добре знав і довіряв. Слідству доведеться з’ясувати ще багато фактів, аби пролити світло на цю заплутану історію.