Черкащанам на власному прикладі доводили, що вести бізнес в Україні нині реально.

Жителі Черкас Андрій Литвин і Дмитро Саін розповіли власну історію шляху до успіху від електриків до успішних підприємців.

Хлопці познайомилися в технікумі в 2010 році. Після армії працювали на державних підприємствах. Потому вирішили вже самостійно надавати послуги електрика і домашнього майстра.

«Ми роздрукували тисячу візитівок і роздавали їх в центрі міста. За місяць роздали 100 і цього вистачило. Все йшло добре, але в цій сфері не було куди розвиватись далі. Вирішили займатися торгівлею», – згадує Дмитро.

Так, тримаючи у руках болгарку і перфоратор, чоловіки вирішили створити власний бренд одягу. Не знаючи з чого почати, електрики у соцмережах пообіцяли за 90 днів створити бренд.

Фото: Андрій Литвин, vk.com

Хлопці вирішили поставити себе в жорсткі рамки і за цей час створити назву, логотип, сайт і запустити продаж. Спочатку починаючі підприємці вирішили продавати футболки з принтами. Оскільки була зима, то почали з в’язаних шапок.

«Вдень ми ходили по об’єктам. А ввечері та у вільний час працювали над власною справою. Ми знайшли людей, які будуть в'язати, придумали дизайн, виготовили 40 моделей шапок та зробили фотосесію. Були і невдачі, але своєї мети ми досягли», – розповів Дмитро.

Потому черкащани вирішили розширити асортимент. Спонсора шукати не стали, адже вважали, що жодна людина не дасть гроші двом електрикам на власний бренд одягу. Тож чоловіки скористалися краудфайдингом.

На спеціалізованих майданчиках вони виставили свій товар – дерев’яні та алюмінієві метелики, а бажаючі придбати їх, платили кошти на виготовлення.

За місяць Дмитро та Андрій зібрали суму вдвічі більшу, ніж просили.

Вразив чоловіків один клієнт зі столиці, який замовив 5 метеликів. Покупцем виявися директор департаменту політики і комунікацій Міністерства закордонних справ Олексій Макеєв. Так, посадовець тепер їздить за кордон і вирішує питання безвізового режиму з метеликами від черкащан.

Фото: vk.com

Тепер кількість проектів сягає десяти. Серед них і виготовлення дерев’яних, багатошарових 3D картини з картами та прапорами країн, чохли для телефонів з нержавіючої сталі і пофарбованого дерева, м’які іграшки з коміксів.

«Тепер в наступному році плануємо з Черкас запускати 1-2 проекти щомісяця. З часу створення бренду минуло майже 4 роки. В результаті маємо великий асортимент, при тому, що весь час не вистачало ні фінансування, ні знань», – резюмував Дмитро.

Своїм досвідом поділилися і підприємці з Києва.

Колишній охоронець, вантажник та продавець ковбасних виробів Євген Василенко сьогодні володіє бізнесом в Україні та за кордоном.

«Я не народився в золотих пелюшках. В житті довелося важко працювати. Багато разів спотикався. Бувають випадки, коли ти такий впевнений в собі, а бізнес не пішов», – розповідає про себе теперішній бізнесмен.

Фото: molodost.bz

Компанія Євгена працює в Чехії, а гроші надходять в Україну. Цим і найбільше пишається чоловік.

Разом з Олександром Компанцем Євген заснував спільноту «Бізнес-молодість», яка об’єднала 47 тис. підприємців малого та середнього бізнесу. Допомагаючи іншим, чоловіки мають на меті підняти ВВП України на 30%.

Наразі Євген та Олександр їздять містами країни, де проводять семінари та консультують підприємців.

Фото: ucare.timepad.ru

У Черкасах чоловіки розповіли найбільш цікаві факти зі своєї практики, а також історії успіху і невдач.

За словами Олександра, за 3 роки вони допомогли розробити бізнес у 120 напрямках. За цей час чоловіків здивував один підприємець, який хотів організувати ферму оленів.

Кілька місяців тому бізнесмени вже були у Черкасах і відмітили, що 70% слухачів – жінки, які самостійно займаються бізнесом.

 «В Україні зараз хороша ситуація, щоб вести бізнес. Я їжджу по українським школам і проводжу уроки, на яких ми говоримо про цікаві речі, професії майбутнього. У місті Рівне спілкувалися з десятикласниками, які якраз думають, в який вступати університет. І підняла руку сором’язлива дівчинка, яка сказала, що вже заробляє гроші. Вона щонеділі вранці йде на ринок, за гривні купує вироби ручної роботи, які їй привозять із селищ, і продає їх на Aliexpress вже за долари. За місяць 15-річна дівчина у середньому заробляє 150 доларів США. Це приклад для тих, хто зараз сидить і каже, що в Україні все погано», – розповів Євген.

За його словами, покоління дорослих досвідчених бізнесменів не бажає застосовувати нові технології, адже для них це важко. В цей час молодь їх вже випереджає. Виходом із ситуації Євген вважає, симбіоз розвиненої молоді та досвідчених підприємців.

Чоловіки також розповіли про помилки починаючих підприємців, які працювали найманими робітниками і «мають нотатник з безліччю нереалізованих ідей».

«В момент, коли ви придумали якусь ідею, вже уклали угоду з самим собою. Адже, як споживач продукції, ви її «придбали» і вважаєте хорошою. До нас приходить багато людей з «унікальними» ідеями, які окрім них самих будуть цікаві лише 15 особам. Тому, в першу чергу, потрібно поцікавитися, кому ця ідея потрібна, скільки людей на вулиці чи в місті готові придбати цей товар чи послугу», – пояснює Євген.

За словами Олександра Компанця, часто бізнес-тренери повчають, що ідея має бути неповторною і унікальною. Так, одна дівчина придумала створити ресторан-перукарню, де відвідувачів обслуговуватимуть перукарі просто під час обіду. Їй було не важливо наскільки це раціонально, адже головне, що такого ще немає.

«Насправді ж коли ви йдете в ринок, він вже сформований і там є попит. Ваша задача отримати від цього ринку свій відсоток», – наголошує Олександр.

Підприємці дали кілька порад: володіти бізнес-показниками, враховувати скільки пройшло людей повз локальної точки, ділити гроші на корпоративні і особисті. А коли у справі настає несприятливий час, не потрібно одразу рекламувати бізнес, а попрацювати над помилками. Адже клієнтів може «відлякувати» хамовита продавець, неприбраний сніг, дорогий товар. В цьому разі робота з вже існуючими клієнтами дешевша і дієвіша за роботу, направлену на потенційних клієнтів.

Для натхнення Євген розповів історію вантажника Сергія, який на вихідних продавав мед з власної невеликої пасіки з 13 вуликів. Чоловік хотів продавати більше банок меду. Тож йому поставили задачу – через два тижні продати понад 1 тонну меду в Німеччину. За допомогою програми, Сергій зібрав базу з електронних адрес німецький фірм, що займаються медом. Не знаючи мови, через перекладач, писав листи і надіслав за кілька тижнів 400 повідомлень. З цього числа йому надійшла лише одна відповідь, але заявлено було 1,5 тонни меду на 12 тис. євро.

«Розуміючи, що його гроші в Німеччині, він знайшов бочку, необхідну кількість меду, документи. Найголовнішим було показати Сергію, що все можливо і поставити його в умови неминучості. Тож, знаходячись в Черкасах, для продажу товару чи послуги вам доступна будь-яка точка на землі», – підсумували підприємці.