Був чистий і блакитний, став брудний і синьо-зелений. Це все про річку Дніпро у літній період. Колись широкий та могучий “цвіте” через інтенсивний розвиток водоростей у воді. Експерти кажуть: все це наслідки діяльності людини.

Уже багато років не використовує фосфатні миючі засоби Оксана Савіцька. Черкащанка відмовилася від шкідливої хімії саме через те, що фосфатні порошки сприяють стрімкому росту водоростей у водоймах, інформує "Громадське ТБ: Черкаси".

“Безфосфатні засоби продаються зазвичай у великих ємностях. Звідси і міфи, що вони дорожчі. Я вже не пам’ятаю скільки коштує пачка звичайного порошку, але 5-літрова банка гелю, яким користуюся зараз, коштує 150 гривень. Не відстежувала поденно, на скільки вистачає, але тижнів на п’ять точно. Використовую для прання гелі – мені так простіше, хоча бачила чимало порошків. Для миття посуду також беру гелі”, – розповідає черкащанка.

Каже, на якості миття чи прання це не позначилося. До того ж знайти зараз такі засоби не проблема: вони доступні для придбання як онлайн, так і у магазинах.

“Не розумію, чому люди досі користуються фосфатною хімією, якщо це настільки забруднює ріки, у яких вони купаються, точніше, вже не можуть купатись через забруднення води. В останні роки динаміку зростання забруднення, більш раннього цвітіння води видно чітко, і природу цього учені давно назвали. Неможливо зрозуміти, чому люди продовжують робити те, що шкодить їм самим, їхнім дітям і не даватиме нормально жити їхнім внукам”, – додає Оксана Савіцька.

Протягом останніх років у річках та акваторії Кременчуцького водосховища у спекотний літній період спостерігається масове цвітіння синьо-зелених водоростей. Під “цвітінням” води розуміють інтенсивний розвиток водоростей у товщі води, в результаті чого вона отримує різне забарвлення. Водорості натомість перекривають кисень водним мешканцям, через що гине риба. Згодом вона починає гнити та заражати воду.

“Результати спостережень другого кварталу 2018 року показують, що поверхнева вода в акваторії Черкас, окрім марганцю, забруднена вище допустимих норм міддю, хромом, фенолами, цинком. Окрім цього, через інтенсивне розмноження водоростей вода в окремих місцях набула зеленого кольору і стала непридатною для купання відпочивальників.

Застерігаємо, що синьо-зелені водорості виділяють токсини, небезпечні для здоров’я людини, особливо дітей. Може розвиватися алергія та кон’юнктивіт”, – пише начальник Черкаського обласного гідрометеоцентру Віталій Постригань у Facebook.

Щоб врятувати Дніпро, треба міняти побутові звички

На те, що такий стан Дніпра тісно пов’язаний з господарською діяльністю людини, вказує і Державна екологічна інспекція у Черкаській області, і експерти-екологи.

“Дніпро зараз у катастрофічному стані. Фактично можна вважати, що та екологічна катастрофа, яку нам прогнозували, уже настала. Якщо говорити про джерела і причини забруднення, то вся людська діяльність, яку ми маємо на цей момент, впливає на стан води у річці”, – зазначає виконавчий директор Національного екологічного центру України Дмитро Іванов.

Перша причина – підвищення концентрації фосфатів, які активно використовують у миючих засобах. Саме ними харчуються  водорості (ціанофіти).

“Є принциповий момент: можна заборонити виробництво шкідливої побутової хімії, а можна навчитися її не купувати. Це різні речі. Ми колективно мільйонами людей своєю поведінкою уже впливаємо на Дніпро. І це перше, що мають зрозуміти люди. Щоб врятувати Дніпро, треба міняти побутові звички”, – зазначає Дмитро Іванов.

Ще одна важлива причина – це стоки зі зливових каналізацій. Все, що змивається з доріг (бензин, мастило та інша хімія), без будь-якого очищення потрапляє у Дніпро. Навіть у Києві стоки зі зливових каналізацій не очищують. Вихід із ситуації – будівництво очисних споруд у витоках зливових каналізацій. Зрештою, не треба забувати про змиви з полів. Всі мінеральні та органічні добрива теж стікаються в річки.

Як повідомили в управлінні екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, у 2017 році в області нараховувалося 13 підприємств-забруднювачів водних об’єктів. Із них 7 підприємств скидали недостатньо очищені стічні води, які містили азотні та фосфатні речовини.

“Додає проблем ще і наявність водосховищ. Раніше, коли Дніпро був вільний, це була річка зі стрімкою течією, яка промивалася. Натомість водосховища уповільнений водообмін. Це проблема, яку нам створила наша гідроенергетика”, – каже Дмитро Іванов.

Його позицію щодо водосховищ розділяє і еколог МБО “Екологія-Право-Людина” Олексій Василюк.

“Водорості розвиваються у стоячій воді, яка гарно прогрівається і нікуди не тече. У річці із проточною водою такого бути не може. Саме умови для росту водоростей і створюють водосховища. Вирішити проблему цвітіння води можна, якщо держава наважиться спустити водосховища. По суті спускати не можна тільки Київське водосховище, на дні якого досі лежить радіоактивний мул після Чорнобильської катастрофи, його вже чіпати не можна. З одного боку це рішення досить радикальне, але з іншого боку про нього говорять ще із 50-их років минулого століття. В Європі зараз є маса проектів, зокрема у сусідніх Польщі та Німеччині, де по картах викопують старі русла річок, відновлюють озера, болота. Таким чином там відновлюють той ландшафт, що існував до втручання людей”, – зазначає Олексій Василюк.

Громадськість має смикати владу

На питання, як рятувати Дніпро, Дмитро Іванов каже, що це спільне завдання для всієї України, починаючи від звичайних користувачів побутовою хімією і закінчуючи Урядом країни.

“Люди мають змінити свою поведінку і почати діяти, особливо це стосується громад, які живуть уздовж річки. Якщо вони всі разом почнуть тиснути на обласну владу, а та, натомість, на вище керівництво країни, то почнуться зміни. Що потрібно найперше? Ухвалити загальнонаціональну програму, яка передбачатиме низку заходів – від заборони шкідливої хімії і мінеральних добрив до переведення зливових стоків на очистку та перевірки підприємств, які скидають неочищені стоки. Це мільйони коштів і серйозна робота. Уряд має прийняти програму. Після цього громадськість у кожному місті має її контролювати: “ви запланували зливову каналізацію перевести на режим роботи з очисним спорудами?” “скільки грошей вкладено?”, “на якому етапі робота?” Громадськість має смикати владу щоразу”, – пояснює виконавчий директор Національного екологічного центру України.

Експерт каже, це робота не на один рік, до того ж такі зміни передбачають вкладення коштів. Їх потрібно або позичати за кордоном, або шукати інвесторів.

“Є чудовий приклад, де можна повчитися і перейняти досвід, це Німеччина. Там була така ж історія з їхньою річкою, національною гордістю – Рейном. Років 20 тому вона була переповнена викидами, купатися там було неможливо. Держава створила національну програму, розробила план дій, і зараз це абсолютно чиста річка”, – додає Дмитро Іванов.

Фосфатні порошки заборонені в багатьох країнах світу вже більше десяти років

Посилається на закордонний досвід і проект Закону про державне регулювання у сфері мийних засобів. У березні 2018 року його зареєстрували у Верховній Раді. У ньому йдеться про те, що цивілізовані країни світу давно вже відмовилися від застосування мийних засобів на фосфатній основі. А в Європейському Союзі прийнято низку законів, які покликані зменшити негативний вплив мийних засобів на здоров’я людини та довкілля.

“У більш ніж півсотні розвинених країнах світу у 80-90 рр. були введені законодавчі обмеження або повна заборона на використання фосфатних пральних порошків. Вони заборонені в багатьох країнах світу вже більше десяти років. Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії і Нідерландах перуть тільки порошками без фосфатів. У Бельгії налічується більше 80% порошків, що не містять фосфатів, у Данії – 54%, Фінляндії та Швеції – 40%, Франції – 30%, Великобританії і Іспанії – 25%, Греції і Португалії – 15%. У Японії вже до 1986 року у пральних порошках фосфатів не було взагалі. Закони про заборону фосфатів у прально-миючих засобах діють в Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконгу, Таїланді і в Південно-Африканській Республіці. У США такі заборони охоплюють більшу третину усіх штатів”, – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.

У ній також вказують на шкоду для здоров’я. Контакт шкіри з розчинами і залишками порошків із випраного одягу призводить до ослаблення захисних функцій шкіри і потрапляння в лімфатичну і кровоносну системи людини небезпечних компонентів фосфатних мийних засобів, які знищують червоні кров’яні тільця та сприяють проникненню хвороботворних організмів.

Крім фосфатів, до складу мийних засобів входять хлор та хлорорганічні сполуки (додаються для отримання ефекту відбілювання при пранні та очищенні), які спричиняють захворювання серцево-судинної системи, негативно впливають на шкіру і волосся та підвищують ризик захворювання на рак.

У разі ухвалення документ пропонує такі обмеження з 1 січня 2019 року:

- заборона виробництва, використання та розповсюдження на території України мийних засобів з масовою часткою фосфатів більш, як 5 відсотків маси мийного засобу;

- заборона ввезення на територію України мийних засобів на основі фосфатів та/або поверхнево-активних речовин для мийних засобів, які не відповідають європейським стандартам;

- заборона виробництва, використання та розповсюдження на території України мийних засобів, до складу яких входять хлор та хлорорганічні сполуки.