Майже три роки тому вони поїхали народжувати до Америки та так і не повернулися на Батьківщину. У сонячній Флориді родина черкащанки Анни Красовської спонтанно організувала власну справу.

Тепер вони допомагають народжувати вихідцям із пострадянського простору у Маямі. А ще на чужині жінка допомагає юним українцям пригадувати і збагачувати рідну мову. Своїм життєвим досвідом жінка поділилася із сайтом vikka.ua.

"Про можливість народження другої дитини в Америці мені розповіли куми і я загорілася цією ідеєю. Взялася вивчати це питання, і вже за дев’ять місяців ми народили в Маямі хлопчика. Після цього всі наші знайомі та друзі почали звертатися до нас за порадами, консультаціями. І в якийсь момент ми зрозуміли, що це можна робити професійно та відкрили з чоловіком консалтингову компанію. Надаємо повний спектр послуг із супроводу пологів у США. Більша частина клієнтів – це саме українці. Дізнаються від нас по "сарафанному радіо", навіть рекламуватися потреби немає", – розповідає Анна.

З чоловіком Славою, донькою Євою та сином Глібом

Наразі компанії українців уже 2 роки. За цей час за їхнім посередництвом у США народилося більше трьох десятків малюків. Були їхніми клієнтами і відомі медійні персони, але інформація про них є конфіденційною. Хоча прізвище одно із селебріті таки довзолили розкрити. Це український підприємець, медіамагнат Валід Арфуш.

"Наша співпраця із майбутніми мамами починається задовго до їхнього приїзду – із підготовки документів та оформлення візи. Далі зустрічаємо клієнтів в аеропорту. Радимо приїжджати на 34-35-му тижні – на пізніших термінах літати важко для самої майбутньої матусі, та й авіакомпанії не пускають на борт літака вже після 35-36-го тижня. Тут заселяємо майбутніх батьків у завчасно підібране житло, відвідуємо з ними лікарів, проходимо всі необхідні тести та здаємо аналізи. Паралельно проходимо курси з підготовки до материнства, перинатальні масажі та загалом супроводжуємо наших майбутніх батьків у всьому, що може знадобитися, коли ти потрапляєш у чужу країну. З настанням пологів ми надаємо повноцінний супровід кваліфікованим медичним перекладачем на час пологів та перебування породіллі у госпіталі. Після цього оформлюємо весь необхідний пакет документів малюка. Зазвичай матусі у нас перебувають два-три місяці, дехто може дозволити собі й більше", – пояснює черкащанка.

З Валідом Арфушем

Специфіка роботи на два континенти передбачає те, що менеджери мають знати дві мови, тож у компанії працює діаспора.

"Кожного разу я бачу різницю в підходах до роботи. Американці надзвичайно віддані тому, чим займаються, і несуть повну відповідальність за свою роботу. Для наших менеджерів таке правило, на жаль, не завжди діє. Вони ставляться до роботи, наче вона одноденна", – зазначає Анна Красовська.

Сказати, що у США та Україні ставлення до пологів різне, – це нічого не сказати. Тамтешній сервіс можна порівнювати хіба що із приватними київськими медичними центрами, хоча і тут є нюанси, а про державні заклади взагалі мова не йде.

"Можна збудувати шикарні клініки, придбати туди надсучасне обладнання, але ментальність персоналу так швидко не зміниш. Тут медичні працівники працюють з посмішкою та взагалі не мають зацікавленості у грошах. Вони знають, що виконують свою роботу, і ніхто не заглядає в кишеню, не чекає на додаткову винагороду. Я часто буваю на пологах і бачу, як медсестри, приймаючи за зміну до 10-12 діток, кожному малюку допомагають з’явитися на світ, наче це для них уперше і востаннє. Вони настільки викладаються для мами і дитинки. Це дуже зворушливо", – розповідає черкащанка.

У той же час Анна Красовська констатує: американські лікарі чітко слідують усім процедурам та протоколам і зайвий раз не ризикуватимуть. Якщо, до прикладу, через обвивання дитини пуповиною будуть показання до кесаревого розтину, вони його і зроблять та не будуть намагатися приймати звичайні пологи.

"При звичайних пологах дівчата перебувають у лікарні два дні. Медсестри і весь персонал робить настільки багато роботи за ці дні, щоб молодих мам підготувати до виписки, що ті їдуть спокійно додому, знаючи, як поводитися з новонародженим і як справлятися зі своїми потребами. У такі моменти я згадую своє перебування у черкаському пологовому, коли народжувала доньку і провела в лікарні п’ять днів. Спогади не з найприємніших. Коли десь на поверсі єдиний туалет і душова кабінка, і добре, що ще є тепла вода. Тут для кожного клієнта окрема власна палата з власною туалетною кімнатою та усіма надсучасними речами, які так потрібні в цьому стані. А ще там зможе розміститися і тато. Меню триразового харчування узгоджується щодня. Персональні медсестри відвідують матусю і малюка щогодини", – зазначає Анна.

Черкащанка відмічає і систему охорони в американських клініках. Там безпека малюка – в пріоритеті.

"Коли народжується дитинка, у неї беруть відбиток ніжок та чіпляють спеціальний браслет, який має сигналізацію. У разі, якщо малюк зникає, в клініці одразу вмикається сигналізація та всі двері блокуються до того часу, доки його не знайдуть. На ручку дитинки ще чіпляють другий браслет зі штрих-кодом. Він ідентичний з тим, що і в батьків. Кожного разу медсестра порівнює ці браслети, щоб пересвідчитись, що дитинка і батьки належать одне одному", – розповідає Анна.

Окрім медичного сервісу, який ще потрібно пошукати в Україні, народжувати до Штатів їдуть за американським громадянством. Хоч Америка наразі перебуває у підвішеному стані, очікуючи на реформи від нового президента, та 14 поправка до Конституції ще діє. Вона передбачає надання громадянства будь-якій особі, яка народилася на території США.

"Зараз поки що це законодавство працює і багато батьків їдуть сюди народжувати, щоб дитина, підрісши, могла обрати, в якій країні жити. До того ж громадянство дає чималі бонуси і тим, хто здобуватиме тут вищу освіту. Американці мають право взяти кредит на навчання у будь-якому коледжі країни і отримати одну з найкращих освіт", – констатує Анна.

Роботу в консалтинговій компанії черкащанка вдало поєднує ще й із громадською діяльністю. Аби її діти не забували рідну мову, Анна вирішила організувати недільну школу при церкві. Дуже швидко така ініціатива припала до душі й іншим, тож зараз недільна школа стрімко розвивається.

"Доля часто підкидає нам сюрпризи. В Україні, закінчивши виш за педагогічною спеціальністю, я тільки кілька років працювала за отриманим дипломом. Далі життя змінило напрями і мені довелося займатися іншими справами. А тут, у Флориді виключно на власному ентузіазмі я почала викладати українську мову при українській церкві. В Америці церква – це дещо інше, ніж в Україні. Якщо в Україні в церкву ідуть виключно до Бога, то у Штатах вона ще є місцем, де об’єднуються люди зі спільним корінням. Так в українській церкві збираються всі українці, або діти українців, які вже народилися в Америці, але не хочуть забувати традиції своїх батьків та дідусів. В нашій церкві наразі є троє близьких мені земляків і ми частенько за кавою згадуємо Черкаси", – розповідає Анна.

Відмінності в освітніх галузях України та США були ключовими факторами для підтримання такої школи.

"Навчання в американських школах починається з серпня, а не так, як у нас – 1 вересня. Діти просто приходять у школу і розходяться по класах – жодних святкувань і вітань з новим навчальним роком. Ми ж, пам’ятаючи українські шкільні традиції, у своїй недільній школі зробили свято Першого дзвоника з цікавою лінійкою та нашими піснями. Діти були у захваті. Потім всі батьки підходили  і казали, що це свято було і для них, бо бачили щастя в очах дітей. Ми підтримуємо всі українські свята, та дотримуємось усіх традицій саме для того, щоб все це глибоко відкладалося і закарбовувалося на підсвідомому рівні у наших діток", – наголошує Анна Красовська.

Усі світлини надано героїнею публікації