У віці трьох років відомий радянський актор Савелій Крамаров розлучився з батьком – юристом із Черкас Віктором Крамаровим. Останнього несподівано забрали енкаведисти.

Про життєву драму сім’ї Крамарових з нагоди дня народження Савелія (13 жовтня) на власній сторінці у Facebook розповів черкаський журналіст Андрій Кравець.

Косой у "Джентльменах удачі", Феофан у "Іван Васильович змінює професію" та інші ролі в культових комедійних фільмах змушували реготати весь СРСР. У самого ж Савелія Крамарова з дитячих років була тяжка душевна травма, яка часто змушувала його сумувати. Тільки найближчі люди знали, як малий Савелій плакав, мріючи, щоб поруч з ним був батько, а коли підріс – хотів як батько стати юристом…

Батько Савелія, черкащанин Віктор Крамаров народився у місті над Дніпром на рубежі століть – 1900 року, у родині Савелія Крамарова (на честь якого згодом назве вже й свого сина). 17-річним юнаком, одразу ж після Жовтневого перевороту, пішов працювати в радянські установи. Здобувши освіту юриста і репутацію справжнього фахівця своєї справи, швидко зробив кар’єру: у 1926-1927 роках працював у прокуратурі, з 1928-го – в Московській обласній колегії судових захисників, з 1931-го – юрисконсультом.

Разом з дружиною Басею Віктор ростив сина Савелія, як і мільйони радянських громадян мріючи про те, що у країні мудрого вождя Сталіна ось-ось запанує повний комунізм… Водночас його вражала практика судів, які все жорстокіше почали карати людей за найменшою підозрою у недостатньому колінопреклонінні перед "керуючою і спрямовуючою" партією. Як юрист був вражений тим, як навіть анонімні доноси можуть стати причиною запроторення у табори і навіть страти. На одному із судових засідань "забув" про те, що адвокат у радянському суді мав бути швидше "бо так треба", аніж для того, щоб захищати підсудного. Виступив з полум’яною промовою на захист чергового підозрюваного в антирадянських настроях – перерахував бойові заслуги ветерана «громадянської» війни, наголосивши, що в такого і в думках не могло бути зрадити улюбленого «вождя». Не врахував, що надворі була весна страшного 1938 року…

Енкаведисти забрали Віктора Крамарова з дому, коли малому Савелію не було ще й чотирьох років. За статтею 58 "Буржуазна пропаганда" адвоката засудили до 8 років таборів і відправили в "Усвітлаг" далекого Алтаю. Через два роки відсидки він подав на розлучення – очевидно, щоб не підставляти родину. Після відсидки побув на відносній "волі" (жив на засланні у Бійську Алтайського краю і був юристом у місцевому "Заготзерні") зовсім недовго – влітку 1950 року колишнього московського адвоката арештували на хвилі боротьби з "космополітами". За звинуваченням в "участі у меншовицькій есерівській організації" був засуджений до заслання в Туруханськ Красноярського краю, де в часи царату був у засланні Йосиф Сталін, а водночас із Віктором Крамаровим відбувала покарання донька знаменитої Марини Цвєтаєвої, художниця і поетеса Аріадна Ефрон, звинувачена у шпигунстві на користь іноземних розвідок…

Всього через рік після чергового вироку радянського "правосуддя" туруханська міліція зафіксувала загадкову смерть 50-річного Вік-тора Крамарова. А ще через 5 років він був посмертно реабілітований Військовим трибуналом Московського військового округу. Репресивна радянська машина запізніло визнала ще одну свою "помилку" – серед мільйонів "помилок", за якими стояли людські долі…

Весь час, поки батько був у таборах, Савелій Крамаров листувався з ним – від тієї миті, як навчився писати. Добрався і до матеріалів батькової справи – вже тоді, коли став популярним кіноактором. Навіть домігся, щоб йому віддали батькові особисті документи: фотокартку з кримінальної справи, профспілковий квиток, 53 довідки і ощадкнижку з 5 рублями 7 копійками на рахунку…

В українських Черкасах Савелій Крамаров ніколи не бував, але завжди з теплотою згадував рідне місто свого діда Савелія і батька – Віктора Крамарова.