Свого першого циркового кота Кутьку дресирувальник Юрій Куклачов знайшов посеред черкаської вулиці.

Про це повідомляють Вісті Черкащини.

Ось, що розповідає артист про свою знахідку:

"Він був схожий на гидке каченя. Шерсть злиплася, стирчала в усі боки, як голки в їжака. Одне око опухло, з нього витікав гній. Він уже охрип від криків. Я не роздумуючи засунув його за пазуху і забрав із собою. Викупав дитячим милом і засунув під ковдру. Котика назвав Кутька, ріс він дуже грайливим. 
Якось я заховав його на ніч в шафу. Вранці відчинив, щоб одягтися і йти в цирк. Що там творилось! З піджака стирчали нитки, сорочка розідрана на шмаття, чорнила з ручки розтеклись світлими брюками. А Кутька спить у моєму капелюху. Наступного дня на кухні комунальної квартири, де я жив, він розсипав борошно сусідки і перекинув каструлі. Кутька умудрився розбити банку з варенням і весь замастився. У м'якому кріслі він спробував витерти зі спини варення і воно жирним шаром лежало не тільки не кріслі, а й на новому дивані. 
Я з великими труднощами відмив кошеня. А сусідка кричала, щоб я негайно прибрав живність з квартири. Не викидати ж його? І я поселив його в цирку. Якось загримувався, одягнув руду перуку і повернувся до Кутьки. Він вигнувся дугою і зашипів – не пізнав. Поступово до перуки звик і навіть терся об неї. Невдовзі я звернув увагу, що кошеня розуміє мене: тільки я думав про те, що треба його годувати, біжить до холодильника. Або сам собі кажу: пока йти спати, як Кутька влягається. 
У той час я працював у цирку клоуном і болісно шукав свій номер, який допоміг би мені відрізнятися від усіх клоунів. І вдень,і вночі я розмірковував, але нічого не виходило. І раптом за обідом, Кутька не став їсти, а підійшов і подивився мені в очі. Зненацька думка, як блискавка, обпалила мене зсередини. 
- А чому б нам, не виступати разом? Адже з кішками ніхто в світі не виступав.— Мама! – закричав я. — Ось воно!"