Виставка старовинних жіночих прикрас відкрилася у Черкасах
Реклама
Ця колекція жіночих прикрас належить черкащанину Юрію Коваленку, і вона найбільша в Україні.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Більшість представлених експонатів – дукачі (дукач – головний елемент із комплексу прикрас того часу для жінок). Юрій Коваленко понад сорок років не лише збирає та відновлює старовинні вироби, а й власноруч реконструює їх зі світлин та малюнків.
Уперше про старовинні жіночі прикраси Юрій Коваленко дізнався у 70-х роках минулого століття. Тоді до рук черкащанина, який захоплювався нумізматикою, потрапила незвичайна монетка із «пружинкою». Виявилося, що це дукач – головний елемент із комплексу прикрас, який українські жінки носили на грудях безпосередньо під шиєю. Нині колекція Юрія Коваленка налічує понад півтисячі дукачів.
«Такої збірки не має жоден музей у світі. Приміром, в Ермітажі близько двохсот дукачів. Вони там з’явилися, бо під час війни всі музеї евакуювали до Росії, але назад не повернули. Я здебільшого купував ці прикраси. Уся інформація, яка про них з’являється в Україні, вона стікається до мене. Тому мені й вдалося централізовано зібрати таку колекцію», – розповідає він.
Свою збірку колекціонер представив у черкаському музеї «Кобзаря». Щоби відтворити колорит минувшини, він зібрав копії старовинних та сучасних світлин жінок у прикрасах. Крім того, презентував три стенди із прикрасами часів Київської Русі. Однак найбільше в експозиції – саме дукачів з різних куточків України.
«Тут багато дукачів, які я вже сам виготовляв. Чому? Бо вони втрачені, але є на фотографії чи малюнку. Ось цей дукач – із фотографії з Ермітажу. Лише там він є, такий відомий. А хочеться, щоб він теж був в експозиції. То я взяв і зробив, хоча це дуже кропітка праця», – розповідає Юрій Коваленко.
Сільськими золотарями ставали і чоловіки, і жінки
Колекціонер розповідає, що дукачі виготовляли із монет або медалей. В Україні ці старовинні прикраси з’явилися саме на території Чернігівщині. Там для підвісок часто використовували західноєвропейські медалі.
У 18-19 століттях на теренах сучасної східної та центральної України на дукачах здебільшого зображали релігійні сюжети та портрети російських цариць. Пізніше, за радянської влади, їх замінили на серп і молот. Однак до комплекту прикрас українок належав не лише дукач, а ще коралове намисто та сережки.
«Виробляли дукачі сільські золотарі. Наприклад, на полтавській стороні (сучасна територія Черкащини) були золотарі, які спершу працювали підмайстрами в ювелірів у Києві, а потім поверталися додому на село і там продовжували цю справу – ставали золотарями. Працювали і чоловіки, і жінки, бо це було дуже прибутково. Золотарі робили прикраси виключно в своєму стилі, залежно від села, від регіону», – розповідає колекціонер.
У Західній Україні на дукачах зображали Марію Терезію та Франца Йосифа І, продовжує Коваленко. За радянської влади там носили і прикраси із тризубами. Проте ховали їх під сорочками, аби убезпечитися від переслідувань.
Нинішня виставка колекції Коваленка – найбільша в Україні
Частково прикраси зі своєї колекції Юрій Коваленко показував у музеї Івана Котляревського в Полтаві та в музеї Івана Гончара в Києві. Однак нинішня виставка у Черкасах – найбільша та найповніша. Хоча, каже колекціонер, це не вся його колекція, адже ще чимало прикрас потребують відновлення.
«На реставрацію однієї прикраси йде приблизно тиждень. Бо поки її відчистиш, виправиш, можливо, є потреба її позолотити. Метал, який полежав у землі, робиться аморфним – він у руках розсипається. Тому треба дуже обережно це робити. Але я ж із 70-х років цим займаюся, то вже чимало витратив на це і часу, і коштів. Бо одні вкладають гроші у машини, а я всі свої гроші вклав сюди», – жартує колекціонер.
Юрій Коваленко додає, що саме від процесу реставрації та дослідження походження прикрас він отримує задоволення. Наразі його колекція старовинних прикрас – найбільша в Україні. Упродовж двох місяців із нею можна безкоштовно ознайомитися у черкаському музеї «Кобзаря».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть частину тексту і натисніть Ctrl+Enter