Учасники АТО розповіли про те, як відзначали прихід 2016-го і чого від нього чекають.

Про це повідомляє Волонтер Черкащини.

Олександр Яценко, боєць 14-ї окремої механізованої бригади:

- Це вже другий Новий рік, який я зустрічаю не дома. 2015 зустрічав у Володимирі-Волинському, якраз тоді тільки призвався до лав Збройних Сил України, щоб захищати нашу країну від російського агресора. Цього року Новий рік зустрів на добовому чергуванні. Ніч була неспокійною, бо треба було особливо бути на сторожі. Як правило, наші вороги «полюбляють» святкові дати. А ще ми в палатці облаштували ялинку, бійці наготували святкових страв, ну звичайно, виходячи з можливостей. Щоправда, без алкоголю, бо надмірне розслаблення і втрата пильності може дорого коштувати.

Хоча для мене Новий рік не таке вже й свято, проте хотілося створити домашню атмосферу. Мірою можливостей ми це й зробили. Для повного щастя не вистачало тільки рідних поряд.

З подій минулого року найбільше запам’ятався проїзд через Павлоград під час маршу на Широкий Лан. Тоді місцеві жителі повиходили на вулиці і радісно нас вітали. Справді відчувалося, що вони раді бачити українських військових. Такого більше не було в жодному населеному пункті.

Дуже хочеться, щоб у новому році ми врешті-решт здобули довгоочікуваний мир і повернулися додому, до своїх родин.

Дмитро Букарьов, боєць полку «Азов»:

- Минулий рік був дуже непростий. Ми втратили територію, яку так наполегливо відстоювали, а разом з нею втратили і деякі ілюзії. До здобутків можна віднести ті якості, якими ми збагатилися, які дозволили прийняти серйозне рішення йти захищати Батьківщину. Окрім того, минулого року були сформовані підрозділи, здатні повноцінно, на високому рівні захищати державу. Серед них полк «Азов».

До розчарувань ще можна віднести те, що під юридичний прес потрапили люди, здатні виступити за Україну, а їхні антиподи прекрасно себе відчувають у нашій країні.

Можна сказати, що в цілому рік дійсно був складний, наповнений у рівній мірі як позитивними, так і негативними подіями.

Щодо очікувань на наступний рік, то в цій ситуації вже навіть не знаєш, що очікувати, настільки суперечливу й непередбачувану ситуацію маємо на сьогоднішній день. Але хотілося б, щоб суспільством були визнані люди – справжні патріоти, ті які захищають країну на полі бою і в тилу – за ними наше майбутнє.

Що стосується безпосередньо святкування Нового року, то були звичайно, вітання від командування, імпровізований святковий стіл, але поки ми не здобудемо перемогу, ніякі свята не можуть бути повноцінними.

Володимир Крамар, офіцер по роботі з особовим складом 81-ї аеромобільної бригади:

- Минулий рік я святкував дома з родиною. Цього року відзначати свято довелося далеко від дому, у Дружківці. Звичайно, сумував за рідними, але разом з тим усвідомлював, що ми всі тут для того, щоб вберегти країну від ворога. Ще рік тому не міг і подумати, що воюватиму з колись братнім народом.

У новорічну ніч нас привітало командування, звичайно, подбали про новорічний стіл. А от алкоголь під забороною – пильність втрачати не можна.

Минулий рік був цікавий і насичений, хоча й дуже нелегкий. Із подій, що найбільше запам’яталися – формування нашої бригади, яка отримала відзнаку по результатах навчань і стала однією з перших по бойовій підготовці.

У новому році, звичайно, хочеться, щоб війна закінчилася, щоб ніколи більше навіть подумки не повертатися до цих подій.

Дмитро Кухарчук, голова обласного осередку ЦК «Азов», у минулому боєць полку «Азов»:

- Я не фанат свят, особливо, в інтерпретації сьогодення. Напевно, радянізація залишила свій відбиток на нашому суспільстві, коли більшість просто шукає приводу для вживання алкоголю. В язичницькі часи будь-яке свято було проявом духовного єства кожного. На жаль, як сказав Шпенглер: «Там, де починається цивілізація, закінчується культура».

2015 не обійшовся без втрат. Найбільші втрати – бойові друзі, багато з них полягло під час Широкінської операції, серед них Амброс і Сіф – люди безпосередньо з моєї чоти. Сергій Амброс взагалі був для мене взірцем в багатьох моментах і одним з найкращих друзів, а Сіф на той час тільки прийшов і ображався, що їх не беруть у наступ. Він був хлопцем дуже тямущим, тому, беручи його, не мав сумнівів.

Що ж до надбань, то мої надбання – це надбання «Азову». Ми стали полком номер один в Україні, у нас з'явився надійний тил у вигляді Цивільного Корпусу, і з кожним днем нас, націоналістів-революціонерів, а не ліберальних імітаторів, стає все більше. Настане час, коли Революція буде доведена до свого логічного завершення.

Минулий рік на відміну від 2014 чомусь пролетів напрочуд швидко. Напевно, з часом звикаєш до всього, і навіть найгостріші ситуації перетворюються у буденність. Проте у пам'яті моїй і досі той Сокіл, що літав над Соборною площею, коли прощалися з Сергієм, і він же вказував на його могилу, коли ми не могли знайти її на цвинтарі. Для мене це був перехідний рік від війни до громадської діяльності, але навіть цей момент переходу пройшов якось не дуже помітно.

У новому році очікую пробудження національно-небайдужих, але пасивних людей. Лише дія визначає наш шлях до кінцевої мети.

Багато наших захисників зустріли новий рік у шпиталях, окопах і бліндажах, тому ні на мить ми не повинні забувати про тих, кому зобов’язані можливістю святкувати, радіти, жити безтурботно. ГО "Волонтер Черкащини" постійно підтримує зв"язок з своїми друзями на передовій. До Нового року всі вони отримали святкові гостинці. Допомагати їм – означає сказати «дякую».

На фото:

Олександр Яценко, боєць 14-ї окремої механізованої бригади

Дмитро Букарьов, боєць полку «Азов» (для нього це символічне фото, бо за його ж словами «це найкращий період цього року - оборона Широкіно. Коли ми довели, що можемо успішно бити ворога»)

Володимир Крамар, офіцер по роботі з особовим складом 81-ї аеромобільної бригади

Дмитро Кухарчук, голова обласного осередку ЦК «Азов», у минулому боєць полку «Азов»