Мрію мільйонів дівчат по всьому світу вдалося втілити в життя черкащанці Оксані Бондаренко. Щасливий випадок привів її в модельний бізнес, зробивши обличчям таких провідних брендів як Chanel, Cеline, Dior, Hermеs, Givenchy та інших.

Про залаштунки світового модельного бізнесу та про генія моди, вічно молодого Карла Лагерфельда черкащанка розповіла сайту vikka.ua.

"Першого разу на fashion week я не витримувала навантаження і просто засинала на стільці. Прокидалася тоді, коли мене виштовхували на сцену зі словами: "На подіум, твій вихід!". Мене одягали, фарбували і я відключалася. Бувало, коли мене привозили тільки на кілька годин додому, щоб я прийняла душ, переодяглася", – пригадує свою першу поїздку до Китаю Оксана Бондаренко.

Далі усе закрутилося: Європа із центром моди Парижем та США з його "Великим яблуком". У Парижі черкащанка реалізувала себе в індустрії моди, успішно працюючи на світові бренди. Тут зустріла кохання і створила сім’ю. А почалося усе з випадкової зустрічі на київській вулиці, де дівчину помітив скаут із модельного агентства.

"Вчилася у Києві в технікумі легкої промисловості – хотіла стати дизайнером. Якось пішла в кіно і на вулиці до мене підійшов скаут та запропонував роботу, – згадує той доленосний випадок черкащанка. – Я не сприйняла пропозицію серйозно, і навіть візитку його не хотіла брати, її взяв мій друг. Він і вмовив мене піти на першу зустріч. Потім представники агента зустрілися з мамою – її дозвіл був потрібен, адже я була неповнолітньою. І так уже 12 років працюю в fashion-індустрії".

З Мілою Йовович за лаштунками

Після Азії черкащанці відкрився європейський світ моди, зокрема робота з такими брендами як Cеline, Dior, Hermеs. Був ексклюзивний контракт із будинком Chanel, де Оксана була головною моделлю. Саме робота із директором модного будинку Карлом Лагерфельдом найбільше надихає черкащанку.

"Карл Лагерфельд – нереальна людина. Йому більше вісімдесяти років, однак він залишається вічно молодим і задає неабиякі темпи в роботі. Він постійно створює нові колекції, а також займається професійною фотографією. Якось запитала, як йому все це вдається, і він відповів, що його життя – це робота. З ним дуже комфортно працювати. Карл ставиться з великою повагою до людей, з якими працює. Після кожного показу він приходить в ательє і дякує всім, хто працював над колекцією. Це дуже імпонує", – розповідає модель.

Окрім виснажливих показів мод, потрібно бути готовою і до роботи в екстремальних умовах. Так, якщо врахувати, що літні колекції знімають взимку, а зимові – влітку, моделям годинами доводиться позувати при сорокаградусній спеці в шубі або ж у купальнику на морозі. Проте це може здатися дрібницями, якщо мусиш переступати через себе, борючись із фобіями та страхами.

"Приходжу на зйомку і розумію, що зніматимусь зі змією. Для мене це був жах, бо я їх дуже боюся, однак відмовитися не мала права. Під час зйомок той жовтий пітон так і намагався залізти мені як не в око, так у рот. Ця фотосесія була для мене найважчою", – пригадує черкащанка. – А ще знімали в Туреччині на краю обриву. Фотографували на парапеті між басейном та обривом. Я стояла на стільці і треба було рухатися, позувати. Якщо впадеш уперед – змокнеш у басейні, а назад – то все. Досить стресова ситуація.

Покази мод також мають свої нюанси, зокрема важкезні сукні та наднезручне взуття, на якому ледь тримаєшся на ногах.

"Сукні ручної роботи, як правило, дуже важкі. Пам’ятаю, демонструвала колекцію Карла, де як матеріал використовували бетон, нашиваючи його шматочки на тканину. Окрім того, що сукня була важкою, вона ще й дуже дряпалася. Носити її було дуже важко. Із взуттям теж чимало історій. Туфлі, що шиють для показів, не практичні і не адаптовані до нормального носіння. Часто прямо на подіумі ламаються підбори, рвуться ремінці. А звідси, власне, і падіння моделей", – зазначає Оксана.

 

Полюблять модельєри і експериментувати над зовнішністю дівчат, та так, що потім себе не впізнаєш.

"Дизайнери люблять моделей з універсальною зовнішністю, таких, які можуть підлаштуватися під будь-який типаж. Для них найкраща модель, як чистий лист, на якому можна намалювати все: брови, губи. Часто буває, що після гриму не впізнаєш себе. Так, пам’ятаю, одного разу мені вибілили брови, а обличчя зробили, як у ляльки і перуку одягли. В Японії над образами люблять експериментувати", – зауважує черкащанка.

Проте на ці всі труднощі закриваєш очі, якщо любиш роботу. Вона дозволяє подорожувати, знайомитися з цікавими неординарними людьми та долучитися до створення прекрасного у світі моди.

"Працюючи моделлю, демонструєш справжні шедеври. З ними потім важко розлучатися. Напевно, з останніх було розкішне кольє від Chanel. Коштувало воно 3 мільйони євро. Я була щаслива, що приміряла таку неймовірну красу", – розповідає модель.

Проте постійні переїзди та виснажливі зйомки для черкащанки сьогодні вже позаду. Вона працює на комерційній основі для постійних клієнтів-будинків мод. Оксана намагається не відлучатися надовго на зйомки, адже в Парижі чекає родина – чоловік Алексі та п’ятирічна донька Адель. Аби донька не втратила зв'язок з обома культурами, вдома у них панує повний мікс із мов.

"З чоловіком ми спілкуємося англійською. З донькою говорю здебільшого російською, а чоловік – французькою. Алексі навіть збирався вчити українську, однак посібників для вивчення нашої мови у Парижі так і не знайшов, простіше виявилося з російською", – констатує Оксана Бондаренко.

З чоловіком Алексі у Черкасах

Наразі Оксана в декреті – родина в очікуванні поповнення. Після народження дитини Оксана повернеться до модельних буднів – на неї вже чекають. Черкащанка зізнається: роботи все ж не вистачає, а надто, коли живеш у кварталі, де чимало колег.

"Щоразу я думаю, що нарешті відпочину і, може, не повернуся, а займуся чимось іншим, однак через короткий проміжок часу починаю сумувати. Я так звикла до роботи, знаю всіх в модельному бізнесі. Навіть вийшовши в магазин, зустрічаю сусідів, які працюють в Dior. Зупиняємося і обговорюємо з ними нові колекції, робочі моменти", – зазначає Оксана.

У Черкаси інтернаціональна родина навідується нечасто, хоча намагається приїздити сюди двічі на рік. З початком війни довелося зробити вимушену паузу – були певні побоювання через небезпеку, адже французькі ЗМІ надто прихильні до РФ.

Усі фото надані героїнею публікації