Поїхали до Азії перезимувати, а натомість подорожують уже понад сім місяців. За цей час подружжя Маслянок відвідало вже сім країн. Були вони і на білосніжних пляжах райського Балі, і в надсучасному Сінгапурі та автентичному Таїланді.

Про життя в мандрах, пригоди в екзотичних країнах та місцевий колорит із сайтом vikka.ua спілкувалася черкащанка Вікторія Маслянок.

"Ми навіть уже звикли засинати під трелі геконів токи. І не важливо, який готель по кількості зірок і які там умови, ці дрібні шкідники знаходили нас всюди – від них тут не сховатися. Це добре, що вони тільки кричать, хоча і крик у них такий, що вуха закладає. Але з часом звикаєш, і ящірка, яка мчить по стелі тебе вже не лякає, а навіть веселить. В Амеде (на Балі), наприклад, у нас було ліжко з балдахіном, так ця пузата дрібнота внадилася засинати зверху на ньому. Були вони у нас за домашню тваринку", – розповідає Вікторія.

Проте таке екзотичне життя, сповнене пригод та нових відкриттів, у пари було не завжди. Вікторія та Віталій мали стабільну роботу та налагоджене життя у столиці. Полюбилася їм Азія після весілля в Таїланді.

"Я завжди уявляла своє весілля на білосніжному пляжі під пальмами і тільки ми удвох. І коли ми з моїм коханим вирішили одружитися, то так і зробили. Це було, як у кіно: шум хвиль, морський бриз і ми удвох. А ще нам провели церемонію місцеві буддистські монахи, і я навіть не знаю, що мені сподобалося більше. Це, швидше, нагадувало благословення, але коли попросити закрити очі і кілька хвилин думати про наше майбутнє спільне життя, то я ніби потрапила в нірвану: спеціальні пахощі, потріскування петард, якими відлякують злих духів, та в перервах – приголомшлива тиша. Про такі місця, напевно, і кажуть – місце сили, бо така сильна там енергетика", – пригадує черкащанка.

Після тієї першої поїздки Азія стала захопленням уже подружньої пари. Якщо Віталій та Вікторія і планували відпустку, то вибір падав зазвичай на країни цього континенту. Тоді подружжя було прив’язане до своїх робочих місць: Вікторія працювала журналістом, а Віталій – у фінансовій установі.

"У 28 років я обрала для себе нову професію і доклала чимало зусиль для вивчення однієї із мов програмування. Було важко знайти роботу, коли тобі 29 років, а в тебе немає досвіду роботи, і твої конкуренти – 18-20 річні. Наше суспільство до цього не готове, але не виходить у того, хто не намагається. Спочатку я працювала в офісі, а потім з дому. Згодом віддалену роботу знайшов і мій коханий, і вдома нас було вже не втримати. Ми вирушили в дорогу за своїми мріями", – зазначає черкащанка.

Спочатку подружжя планувало тільки перезимувати у теплих краях, але пошуки квитків, вибір країн привів їх до того, що відправились вони в Азію майже на рік.

"Я обожнюю Сінгапур – це місто-держава майбутнього. Таїланд подобається своєю автентичністю, природою, чистими пляжами та найсмачнішою кухнею! Коли живеш в якійсь країні не просто по путівці, а самостійно, то пізнаєш зовсім іншу країну. Коли ходиш по магазинах і ринках, навчаєшся торгуватись – тут без цього ніяк. Якщо ти турист – то ціну тобі називають вдвічі, а то і втричі завищену", – розповідає Вікторія.

Всюдисущі караоке та мопеди у В'єтнамі

"У місцевих може не бути якихось предметів зручності в будинку (наприклад, замість нормального ліжка просто матрац на підлозі), але плазма і мікрофон – must have. Вони співають всюди, а  ввечері плазму витягують на вулицю і влаштовують посиденьки з друзями. Якщо плазми немає, є телефон/планшет і мікрофон. Якщо раптом ви десь далеко від дому – не біда, є багато караоке-клубів або пересувне караоке. Пересувне караоке – це взагалі розрив мізків. Їздить по вулицях в'єтнамець, в багажнику велосипеда/мопеда у нього колонка, мікрофон і планшет – і люди співають. Причому співати можуть як в компанії, так і на самоті. Одного разу ми бачили бабусю, яка сиділа на першому поверсі будинку і співала щось в караоке", – розповідає черкащанка.

В'єтнамське кафе

В’єтнам здивував українців і своїми правилами дорожнього руху, а точніше їхньою відсутністю.

"Мопед – це не розкіш, а життя для в'єтнамців. Реально пішки ходять тільки туристи і це дуже проблематично. Тротуару немає, а у тих рідкісних випадках, коли він все-таки є, ви все одно не захищені від мопедів. По тротуару вони об'їжджають пробки і просто заїжджають постояти. До речі, перехід дороги у В'єтнамі – це справжнє мистецтво. Ти йдеш і мопеди летять на тебе, а з огляду на те, що вони постійно сигналять з приводу і без приводу, кожен перехід дороги – страшний стрес. Причому якщо на перехресті є світлофор – це нічого не означає. Вас ніхто не збирається пропускати, хіба що потік мопедів буде слабший", – зауважує Вікторія.

ЧИТАЙТЕ:

"М’язи кипіли, а кросівки були стоптані до дірок", – черкащанка про подорож автостопом

Експерименти з кокосами на Балі

"Балі – це просто рай для виробництва кокосового дива. Кокоси ростуть тут прямо у дворі. У промислових масштабах масло зазвичай виготовляють "холодним" методом, а ось балійці для своїх потреб готують "гаряче" масло. Процес досить трудомісткий і тривалий. З боку думаєш, що там такого важкого, але по факту на добування 500 мл олії пішло близько трьох годин і чимало сил", – зазначає мандрівниця.

Спочатку потрібно розбити кокоси мачете і відокремити білу м'якоть. Потім м'якоть промивають і вручну або за допомогою спеціальної електричної терки перемелюють в кокосову стружку. Потім стружку заливають невеликою кількістю теплої води і віджимають. Отриману "кокосову водичку" ставлять на легкий вогонь орієнтовно на дві години. У процесі виділяється масло. Його акуратно збирають кокосовою шкаралупою і ще раз відстоюють, щоб уже ні краплі води не залишилося", – зазначає дівчина.

"Балійці налагоджують у своїх господарствах практично безвідходне виробництво. Кокосову м'якоть – на масло, зі шкаралупи роблять тарілки, а з віджатої стружки – приправу", – додає дівчина.

Хвостаті розбійники у Малайзії

У Малайзії в Національному парку Пенанга на подружжя чекали пригоди. Там пара зазнала нападу місцевої "гопоти".

"Ідеш, милуєшся краєвидами, і тут на стежку виходить мавпа. Ти завмираєш і спостерігаєш, а хвостаті обробляють тебе. Спочатку виходить ватажок і оцінює, що такого можна поцупити. Потім з'являється мавпа з маленьким дитинчам і поки ти розчулено спостерігаєш за ними, на твої смаколики здійснюється напад. Ми припускали, що так і буде, тому всі ласощі і воду сховали в невеликій сумці. Через це одна банда мавп нас проігнорувала, адже позаду йшли хлопці – у них пачки чіпсів просто стирчали з пакету. Так за дві секунди вони втратили дві пачки чіпсів", – розповідає дівчина.

Проте друга "банда" просто так подружжя не хотіла відпускати.

"Прудка мавпа приземлилася точно на мою сумку, вчепилася за неї і почала тягнути на себе, а я відповідно на себе. За кілька секунд навколо нас з'явилося з десяток її родичів... Було страшно, але я своє добро віддавати не збиралася і очевидно, зрозумівши, що нічого не вигорить, вони за секунду зникли", – додає черкащанка.

Сад з метеликами в сінгапурському аеропорту

"Так, Сінгапур не утопія і не ідеальне місто, і якщо захотіти, можна знайти недоліки навіть тут, але ... Щоразу приїжджаючи сюди ти водночас дивуєшся і засмучуєшся, адже хочеться такого і для своєї країни. Візьмемо, наприклад, аеропорт Чангі. Це єдиний аеропорт, в який хочеться приїхати раніше і побути там довше. Тут все для комфорту людей", – розповідає черкащанка.

Попри те, що аеропорт просто величезний і приймає чимало рейсів, за два відвідування подружжя жодного разу не стояло в черзі на паспортному контролі. Там всі працюють оперативно, злагоджено та з посмішкою.

"До речі, у багатьох служб (наприклад, у працівників паспортного контролю або прибиральниць) є екран з оцінками, де кожен може поставити свій бал сервісу. Це стимулює працювати краще", – додає Вікторія.

По всьому аеропорту – ескалаторні доріжки, тому до свого гейта можна не дійти, а доїхати. А в очікуванні рейсу, багажу чи транзиту пасажирам буде чим зайнятися в такому аеропорті.

"Можна подивитися на сад з метеликами – безкоштовно! Або відпочити на лежаку, милуючись літаками. А якщо ви втомилися і болять ноги, до ваших послуг бомбезний масажер і теж абсолютно безкоштовно", – зазначає мандрівниця.

P. S. Тим, хто зібрався у мандри, Вікторія дає кілька порад

У Facebook є багато тематичних спільнот, які дуже виручають.Там можна знайти чимало цікавої інформації – місцеві порадять куди сходити, де дешевше орендувати байк і де поїсти.

За місяць за квартиру у Таїланді доведеться віддати до тисячі доларів, але якщо знімати на три місяці, або на рік – ціна значно нижча. На півроку можна зняти квартиру в кондомініумі, де є басейн і тренажерний зал, за сім тисяч гривень на місяць. Стільки ж коштують квартири у Києві, але зі значно гіршими житловими умовами.

В'єтнам

Камбоджа

Балі (усі світлини надано героями публікації)