Коронавірус! Це слово вже майже два роки лунає у кожній сім’ї по всьому світу. Це хвороба, яка не оминула жодної родини і дала про себе знати всім віковим категоріям. Хтось легко поборов COVID-19, комусь довелося добре «попітніти», а дехто не переміг цією війни.

Про симптоматику, найпоширеніші проблеми, шляхи виходу із тривалого ковіду та допомогу, яку отримують постковідні хворі у світі та на Черкащині дізнавався кореспондент сайту vikka.ua.

Світ об’єднаний коронавірусом

За останніми даними статистики Мінфіну з початку пандемії коронавірус забрав життя понад чотирьох мільйонів людей по всьому світу. Однак вчені науково-дослідного інституту Вашингтонського університету стверджують, що цей показник значно занижений та складає близько семи мільйонів осіб.

В Україні всього зафіксовано 2 238 364 випадків захворювання, у той час, як смертність складає лише 2,3%. Вже побороли хворобу 2 172 687 – 97,1 % відповідно.

Незважаючи на позитивну статистику з одужання, значна частина людей, які перенесли коронавірус, ще довгий час бідкаються з цілою низкою побічних проблем, викликаних COVID-19. Слабкість, частий головний біль, запаморочення, проблеми з диханням, панічні атаки та інші симптоми психологічного характеру. Ці та інші проблеми досить часто виникають у пацієнтів і в сукупності отримали назву постковідного синдрому, або тривалого ковіду.

За різними даними, «постковідними» хворими стають від 10% до 50% осіб, які перенесли COVID-19. Їх поділяють на дві групи:

• люди, які мають незворотні ушкодження легень, серця, нирок або мозку, що впливають на їхню здатність функціонувати;
• люди, в яких продовжують спостерігати виснажливі симптоми, незважаючи на відсутність помітних ушкоджень органів.

На відміну від самого коронавірусу, про який вже відомо практично все, постковідний синдром досліджений вченими мало та основних причин його появи і чітких порад, як побороти, до цього часу не має. Насамперед такі пацієнти мають проходити діагностику та професійну реабілітацію.

Симптоматика тривалого COVID-19

За словами професора кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Сергія Дуброва, так званий постковідний синдром, або тривалий прояв симптомів коронавірусної хвороби, може тривати 12 і більше тижнів від початку захворювання. Симптоми можуть проявлятися у будь-якій системі організму, але в першу чергу це дихальна, серцево-судинна та нервова.

Експерт зазначив, що найбільш типовими й частими скаргами пацієнтів є зміни респіраторної системи: задишка, кашель, відсутність запахів. Також поширеним є дискомфорт серцево-судинної системи: пришвидшене серцебиття (тахікардія).

Серед інших симптомів постковідного синдрому професор Дубров назвав неврологічні розлади. Наприклад, тривала слабкість, навіть після легкого перебігу, порушення сну. Нерідкими також є і когнітивні розлади – часткова втрата пам’яті та порушення функцій вищої нервової системи.

Окрім зазначеного, до симптомів постковідного синдрому належать біль у суглобах, м’язах та животі, головний біль, втрата запаху та смаку, випадіння волосся, а також затяжні депресії, тривожність та панічні атаки.

«Хоча станом на сьогодні немає чітких порад медичного лікування постковідного стану, проте більшість рекомендацій ЄС на США зводяться до відновлювальної терапії, фізичної реабілітації, повноцінного харчування та нормального сну. Але низка пацієнтів із чіткими скаргами потребують додаткового обстеження та корекції, якщо це потрібно», – зауважив Сергій Дубров.

Постковідний синдром серед черкащан

Із жахливим виходом зі стану коронавірусу зіштовхнулася черкащанка Аліна Дєвляшкіна, яка підхопила COVID-19 у листопаді 2020 року. Хоч саму хворобу вона перенесла у легкій формі та відбулася лише втратою нюху, головним болем і слабкістю – постковідний синдром відчула на собі сповна. З цього стану вона не може вийти вже більше дев’яти місяців.

«Я була на лікарняному 24 дні і потім вийшла на роботу. Але не скажу, що до того часу вже себе добре почувала. Навпаки, після коронавірусу моє самопочуття погіршилося. Смаки я відчувала протягом усієї хвороби. Нюх почав повертатися у лютому, але був дуже спотвореним та не відновився цілком до сьогодні. Наприклад, їжа тваринного походження – молочка, яйця та м’ясо, здавалося, мають запах свіжого трупа. От коли у бабусі в сараї вмирає миша і починає смердіти, саме такі запах і відчуття були у мене, коли брала до рота ці продукти. Їсти це було неможливо», – ділиться Аліна Дєвляшкіна.

Дивні та спотворені відчуття у жінки стосувалися і гарячої та жирної їжі, було незвичне відчуття тепла та запаху, що одразу викликало нудоту. Такі симптоми у черкащанки залишаються і зараз. Стан, коли не розумієш «випічка це чи гаряча праска».

«Така ж реакція у мене на деякі овочі: огірки, перець. У них повністю змінився смак, запах і я не можу їх їсти. Мій організм зараз сприймає тільки каші, можу їсти помідори, дуже добре сприймається полуниця. Зараз у мене просто полунична дієта, добре, що сезон. Кілька тижнів тому почала їсти знежирені молочні продукти», – зазначає жінка.

У сукупності ці проблеми після коронавірусу дуже вплинули на нервову систему черкащанки. І під час самоізоляції, і вже після Аліна відчувала дратівливість та нервовість. Лише одне слово про якусь дрібницю могло довести її до істерики. Так тривало певний час, а згодом вона стала навпаки дуже сентиментальною, плаксивою.

«Я не розуміла навіщо я живу. Це було із розряду типової глибокої депресії. Це були цілі клінічні моменти, коли мене зривало, я могла розплакатися на рівному місці і не розуміла як зупинитися. Були випадки, коли я йшла додому і не могла дійти, впадала в ступор і ноги відмовлялися рухатися. Психічно було дуже тяжко. Мабуть я оце тільки зараз почала потроху виходити з цього стану», – зізнається черкащанка.

У пік своєї депресії жінка вже збиралася йти до психотерапевта, щоб допоміг їй вийти з цього затяжного стану. Вирішальним став саме випадок, коли вона не могла дійти додому з роботи. Тоді Аліна просто кілька годин просиділа на лавці та проплакала. У відчаї жінка зателефонувала до ліпшої подруги. Як виявилося згодом, саме цей дзвінок став справжнім рятівним колом для неї.

«Коли я зрозуміла, що додому не піду, в мене градом потекли сльози. Я сіла на лавку, проплакала кілька годин, а тоді зателефонувала подрузі. Вона одразу приїхала і взяла наді мною шевство на декілька днів. Дуже їй за це вдячна. Вона знайшла ті потрібні слова, зацікавила мене новим заняттям, відволікла, направила мої думки у потрібне русло. З нею потреба у психологу відпала сама по собі. Саме близькі допомогли мені вийти із тяжкого стану і після цього подібних зривів я не мала», – зізнається Аліна Дєвляшкіна.

Про свої симптоми та стан жінка розповідала лікарям, але жодної конкретної відповіді так і не отримала. Оскільки, за словами медиків, це питання досі не вивчене і не розкрите. Воно потребує тривалої діагностики й спостережень.

«Єдине з чим мені допомагали боротися після перенесеного коронавірусу – це тахікардія. Вона у мене і зараз залишилася, проте кардіолог призначив стимулююче лікування. Що стосується запахів та нейронних зв’язків, то максимум рекомендують приймати вітаміни групи В», – підкреслює Аліна Дєвляшкіна.

Після кількох походів по лікарях жінка звернулася до Інтернету. Там знайшла кілька наукових статей, форумів, на яких спілкувалися люди з подібними проблемами. Всю інформацію вона збирала по частинках. Так Аліна знайшла відповіді на частину своїх питань та зрозуміла, що у своїй проблемі не сама. Їй стало набагато легше прийняти цю проблему.

За словами черкащанки, постковідний синдром це те, чого ти не зможеш спрогнозувати. Ти просто не виходиш зі стану хвороби, постійно відчуваєш себе нездоровим, неповноцінним. У такій ситуації головне не лякатися та зрозуміти, що ти такий не один.

«Головне розуміти, проблема мине, просто потрібно почекати. Не слід мовчати, розмовляйте про свою проблему, про те, що відчуваєте, що маєте на душі. Не важливо чи це буде подруга, чи психотерапевт. Коли ти маєш віддачу та того, хто вислухає, тобі стає легше», – підкреслила Аліна Дєвляшкіна.

Затяжний коронавірус із точки зору психології

Період самоізоляції, тривала відсутність смаку, запаху, проблеми з диханням та інші витікаючи проблеми під час та після коронавірусу, без сумніву, найбільше впливають на нервову систему та психологічний стан людей.

Зараз у психологів та психотерапевтів побільшало пацієнтів саме з депресивними та панічними станами після перенесеного коронавірусу. В своїх колах фахівці називають це явище саме «постковідною депресією». Нажаль, до цього часу не встановлено, хто саме найбільше страждає на такі симптоми. Оскільки більшість людей просто замикаються у собі та не йдуть до лікарів за допомогою.

«Зараз психіатри звертають увагу на те, що коронавірус має вплив саме на нервову систему і на психіку людини. До мене приходять люди з пригніченим настроєм, апатією, фрустрацією, часто з панічними атаками, саме після перенесеного ковіду», – зауважує у коментарі черкаська психологиня Інна Лук’янець.

За словами фахівця, однозначно, якщо людина відчуває, що з нею відбуваються речі, які її лякають, які незвичні для її стану, необхідно звертатися до фахівців. Це можуть бути психологи для початку. Але, потрібно розуміти, що спеціалісти цього профілю мають зорієнтуватися чи це проблема в межах часто когнітивно-поведінкової терапії чи все-таки, це клінічна картина і потрібна консультація невропатолога чи психіатра. У таких ситуаціях організму потрібно допомагати і, якщо будуть показані препарати для лікування, їх варто пропити.

«З точки зору психології, я би радила людям з постковідним синдромом більше приділяти уваги собі, своєму відпочинку, оздоровленню. Зараз літо, тому є можливість проводити більше часу на свіжому повітрі, водні процедури, свіжі овочі і фрукти, вітаміни. Обмежити читання інформації про свої стани, тому що зараз багато некваліфікованих публікацій, а психіка в такому стану дуже вразлива і тривожна. Краще читати щось легке, приємне, мотиваційне. Не лякатися свого стану і знати, що він обов’язково пройде», – додає психологиня Інна Лук’янець.