Покинути керівну посаду заради хобі. На таке мало хто наважиться. Ще менше людей залишається задоволеними своїм вибором. Три роки тому  черкащанка Наталія Харченко проміняла роботу менеджера на своє захоплення хендмейдом. Вона стала виготовляти в’язані та фетрові іграшки. На продаж, під замовлення і просто – для душі. Крім того, своїми роботами хендмейдер намагається привертати увагу до соціально важливих тем. Із черкаською майстринею спілкувався сайт vikka.ua.

Наталія Харченко є куратором проекту "Чудо-восьминіжки". Вона з волонтерами в’яже іграшкових тваринок для допомоги передчасно народженим дітям у реабілітації та виходжуванні (17 листопада відзначався Міжнародний день передчасно народжених дітей. – Ред.). Деякі лікарі та батьки переконані, що завдяки своїй формі та структурі восьминіжки чудодійно впливають на розвиток таких немовлят.

"Цей проект став всесвітнім, а взагалі – прийшов до нас із Данії. Таку іграшку колись своїй передчасно народженій доньці зв’язала датчанка і була вражена ефектом. Іграшки м’які, приємні на дотик, а спіралевидні щупальці нагадують дитині пуповину, поруч з якою вона була в утробі. Це заспокоює немовля та гарно впливає на стан дитини. Є багато підтверджень цьому з боку медиків та батьків", – розповідає черкащанка.

На створення одного восьминіжки витрачається 3-4 години. За два роки під її кураторством у Черкасах було зроблено близько 200 восьминіжок. Іграшки стерилізують та кладуть немовлятам прямо до кювезу – закритого ліжечка з дихальною апаратурою.

"13 років я пропрацювала у сфері HR. Була керівником департаменту, спеціалістом з персоналу у різних галузях: від сільського господарства до промислового виробництва. Змінила приорітети свідомо, бо на своє життя, на те, що мені справді подобалося, часу не вистачало", – зазначає Наталія Харченко.

Так черкащанка стала хендмейдером зі спеціалізацією – лялькова справа. Їх купують дітям та дорослим, на подарунок та просто спонтанно для власного задоволення. Деякі іграшки роз’їхалися по Європі, кілька є і за океаном.

"Хоча вони для мене, немов живі, їх долю не завжди можу прослідкувати. Знаю, що одну з іграшок повезли до Австралії, є мої роботи у Канаді, США, Італії, Німеччині, Прибалтиці, Польщі, Росії. Їх увозять або дарують. На закордонний ринок я поки що не вийшла, бо є свої нюанси", – ділиться майстриня.

В Україні презентувати себе теж не так просто, адже, щоб поїхати в інше місто та виставити роботи на ярмарку, потрібно витратити кошти на дорогу та заплатити за участь. А це кілька сотень гривень.

"Наразі співпрацюю з магазинами, отримую замовлення. А спочатку було важко: і фінансово, і психологічно. У мене відбулася переоцінка життєвих пріоритетів. Раніше я займала керівну посаду, а тут просто поринула у несвідоме. Зате я була впевнена у тому, що займаюся улюбленою справою. Створення іграшок – те, чим я не можу не займатися. Навіть коли втомлююсь, дуже швидко відновлююсь і з натхненням знову беруся за працю", – каже майстриня.

Наталія Харченко радіє, коли її іграшки бажані та потрапляють у гарні руки.

"Якось хлопець купив зайця-дівчинку для своєї коханої, а вона у відповідь замовила у мене для нього зайця-хлопця. Потім він звернувся до мене з проханням зробити зайченя-дитинку для цієї заячої родини. Згодом я дізналася, що і в них з’явилося немовля. Була історія, коли мама купила доньці в’язаного жирафа, а потім на прохання дитини замовила цілу родину жирафів, щоб той не сумував", – пригадує хендмейдер.

Вона зізнається, що по закінченню роботи над кожним в’язаним звірятком проводить свій ритуал – цілує його у носик. Каже, що цим намагається забезпечити іграшці щасливе майбутнє. А своє щастя, каже, вже знайшла. Хоча творчі пошуки не припиняє, захоплюється малюванням у різних його проявах, проводить майстер-класи.

Світова література свідчить про те, що вже багато століть поспіль однією з головних особистісних тем для людини є пошук себе, визначення свого місця у світі. Продовженням цього питання у сучасному світі є поняття самореалізації. Останнє стало модним словом, що проникло у різні сфери творчої та інтелектуальної діяльності людства: від записів у блогах до наукових досліджень. Кар’єра чи сім’я? Статусність чи робота у задоволення? На те, щоб визначитися у цих питаннях, хтось витрачає роки, а дехто взагалі залишає їх відкритими, так і не визначившись.