У Черкаському обласному краєзнавчому музеї підготувались до подій, присвячених новорічно-різдвяним святам. Там вже відкрили знакову персональну виставку рукотворних оберегів майстра народного мистецтва з Драбівщини Валентини Мирошник. Цікава експозиція її ляльок-мотанок, доречно доповнена роботами музейних працівників та майстер-класами за їхньої участі, запрацювала у день Святого Миколая.

Окремої родзинки додає той факт, що ляльки від майстрині мають свою особливу силу, яка рятує від бід, додаючи сил та бажання жити…

У Zmi.ck.ua спробували зануритися у дивовижний внутрішній світ творчої особистості та “розгадати” її таємниці.

“Творити мене надихнула Оксана Смерека-Малик”

Історія появи на світ ляльок-мотанок від Валентини Мірошник свідчить, що ще під час її відвідин у 2013 році разом із дітками Драбівської школи мистецтв, де вона викладає, Черкаського обласного краєзнавчого музею, майстриня захопилась виготовленням традиційної української оберегової ляльки. А творчим стимулом для цього стала виставка самобутніх витворів Оксани Смереки-Малик, яка у той час виставляла свої роботи саме у нашому музеї. До речі, тоді пані Оксана подарувала йому три свої дуже вишукані роботи. ЇЇ ляльки "Дніпрові меви" органічно доповнюють велику музейну колекцію ляльок-мотанок, в якій шанобливо зберігаються оберегові ляльки багатьох відомих черкаських майстринь, зокрема, унікальна колекція ляльок-мотанок Наталії Кузьменко.

 “Мене так вразили роботи Оксани Смерки-Малик! Захотілося зробити самій щось подібне. Тож захопилась лялькою-мотанкою не на жарт вже у дорослому віці. Першу ляльку я створила точнісінько такою, як бачила на виставці. Але мені хотілося зробити таку ляльку, яка не була б схожа на інших. Так протягом трьох останніх років в моєму творчому доробку з`явилося близько 150 авторських сувенірних ляльок. Створення ляльки заполонило собою весь вільний час, але відволікає від буденності, заспокоює та втішає”, -  розповідає про свій шлях до своєї ляльки Валентина Миколаївна.

Ляльки у Мірошник і справді виходять особливі. Авторка доповнює їхні образи декорованою вишивкою, яка нагадує народний розпис. Цей дивний розпис нитками технікою стібкового шва дозволяє творити ляльку, так би мовити, із власним характером. При цьому майстриня аж ніяк не порушує традиційних законів конструкції своїх ляльок, до того ж використовує оберегові знаки-символи, що мають тисячолітню історію.

Інші імениті майстри часто запитують Валентину Миколаївну - чому в її ляльок такий своєрідний вигляд? Наче не народний та наче не за канонами? На що вона завжди відповідає: “Це моє бачення, це моя думка, я так відчуваю.  Але всі мої роботи дійсно створені за чіткими правилами виготовлення народної ляльки, бо традиція - то велика споконвічна сила і я її дуже шаную”.

Майстриню помітили - вона бере участь у багатьох виставках, як районного, так і обласного рівня. Декілька виставок було представлено в Каневі на Тарасовій горі, одна виставка - в Києві в КНУКіМ. І ось незабаром нова зустріч чекає на неї у Черкасах. Зустріч незвичайна - новорічна та майже казкова!

Художник краєзнавчого музею Людмила Медведевська

Побачити та затамувати подих!

Завідувач відділу етнографії музею Вікторія Наумчук дозволила мені поглянути на святая-святих. Власне, саму підготовку до формування експозиції "Різдвяних перездзвонів". Майже в урочистій атмосфері разом із нею дістаємо з величезної картонної коробки справжні дива - ретельно запаковані ляльки -мотанки. Акуратно викладаємо їх по черзі та попутно милуємось. А якими влучними пестливими іменами наділила їх авторка! Ромашка, Маківка, Кульбабка, Горошинка, Фіалочка, Незабудка. За ними слідують яскрава та дуже святкова Кравчиня, зворушлива із дитятком поряд Мамине щастя, дивовижна, з іконою, Україна Благословенна.

Всі вони немов сестри, прикрашені вишивкою, ніжним мереживом, намистинами, перлами, увінчані різнокольоровими у тон стрічками, але дуже різні енергетично, хоча й наділені головною обереговою принадою - енергією добра великого Всесвіту.

Одна виставка стала предтечею інших

“Наступного дня, як відбувся майстер-клас Оксани Смереки-Малої, я вирішила спробувати й собі зробити таку оберегову ляльку. А далі мене ця творчість просто захопила. Це вона, отримавши солідний творчий поштовх розробила авторські майстер-класи з виготовлення оберегових ляльок-мотанок та ляльок з використанням символіки, притаманній трипільській культурі. Одну таку ляльку пані Тамара представить на виставці „Різдвяні передзвони“. Друга, за її словами, живе у Луцькому краєзнавчому музеї, якому вона подарувала свій витвір від щирого серця”, - щиро ділиться тендітна жіночка, старший науковий співробітник відділу археології Тамара Кургіна-Коваленко.

За методикою пані Тамари нині співробітники музею проводять майстер-класи у черкаських школах, дитячих садочках та бібліотеках, і навіть за потреби  їдуть із ними до районів Черкащини.

“Оскільки я не майстриня, а археолог, то провела перший майстер-клас для людей похилого віку. Але це був такий вчинок по велінню серця. Ми робили разом кишенькові обереги, які передавались нашим воякам на фронт. Потім цю саму ідею ми з колегами підхопили та почали робити майстер-класи для дітей молодших класів”, - розповідає пані Тамара.

“Особисто для мене все почалося з того часу, як в Україну прийшла війна і ми вирішили разом із моєю колегою Тетяною Григоренко виготовити із всіма бажаючими черкащанами обереги для наших військових. Щоправда, ляльки-мотанки спочатку робили під керівництвом Тамари Кургіної- Коваленко. Знесли до музею усе те до, що мало б знадобитись для виготовлення оберегів - якісь клаптики тканини, стрічки, тасьму, нитки з натуральних матеріалів, прикраси. І закипіла робота!” - поділилась власним досвідом любові до ляльки-мотанки художник краєзнавчого музею Людмила Медведевська.

Тетяна Григоренко демонструє "нерозлучників"

“До оберегів додали невеличкі листівки з побажаннями нашим хлопцям. Власне, таких, можна сказати, волонтерських майстер- класів провели кілька. Все, що було зроблено під час них, передали військовим на передову та літнім людям. До речі, відправляли нашим хлопцям на передову не лише ляльки-мотанки, але доповнювали посилочки ще й різними солодощами, продуктами, плетеними шерстяними панчохами, щоб наші захисники відчули тепло рідної домівки і те, як всі ми чекаємо на їхнє повернення” , - додає музейний працівник та активна волонтерка Тетяна Григоренко ( разом із Людмилою Медведевською вони є членами відомого волонтерського руху “Черкаські павучки” - авт.).

Кожна добра справа через час обростає легендами. Так із оберегами від черкащан трапилась зворушлива історія. Коли одному українському бійцю у Пісках дісталась лялька з двома дітками на руках. Як з’ясувалось згодом, цей молодий військовий дійсно мав вдома двох маленьких діток та більше за все у своєму житі хотів повернутися до них живим. До речі, волонтери, які передавали військовим чергову передачу з “великої землі”, точно знали кому дістанеться та особлива лялька. Вони вручали її з вірою, що все у того хлопця буде добре. Але без сліз не минулося!

Наші військові часто свідчили, що почеплені на автомобілі обереги, зроблені з великою любов’ю та побажаннями перемоги, дійсно ставали на заваді небезпеці. Містика, але у машини не потрапляли ворожі снаряди та кулі. Якось, кажуть, відірвалася одна лише ниточка, за яку кріпилась лялька. Оберіг залишили. Але скоро пожалкували, адже попали під жорстокий обстріл. Можна у це вірити або ні, однак свідчень на межі з легендами з фронту про те, що мотанки часто рятують наших вояків від загибелі вже доволі багато.

Виходить, що Людмилу Медведевську теж зачепила творча іскорка Смереки-Малик. Перші її ляльки були занадто аматорські, але це не зупиняло її у пошуках власної ляльки. З часом, з досвідом та практикою, вона почала удосконалювати свою майстерність у створенні персональних ляльок. За рік зробила більше 300 штук! Говорить, що просто не може зупинитись - таким невпинним є бажання творити! До сотні своїх робіт майстриня готова виставити 19 грудня у рідному музеї. Зазвичай, Людмила творить не стільки задля заробітку, скільки для втамування творчої спраги. Вона дійсно виглядає дуже окриленою, коли починає творити щось нове. І з кожною новою лялькою стає більш досконалою з огляду ,так би мовити, на техніку виконання народного виробу, свідчать колеги.

Створення оберегів Людмила та Тетяна вважають однією із складових діяльності волонтерського руху "Наш батальйон". Він більш відомий людям, як "Черкаські павучки“.

“Існує така дієва молодіжна волонтерська організація "Ластівка". Саме вона попросила нас, як волонтерок, виготовити для благодійного аукціону ляльки. Виручені кошти дозволили організувати цікаві подорожі для дітей загиблих воїнів. Зокрема, до Данії. Таким самим шляхом розширюється географія крокування планетою черкаських ляльок-мотанок. Три з колекції Людмили є навіть в Австралії. Є кілька її робіт у Польщі, в Італії, у Росії, - розповідають жінки.

Янголи-охоронці...

“У нас є дуже багато чудових майстрів, але мотанку-янгола майже ніхто не робить. А Людмила їх виготовляє дуже креативно! Це теж лялька-мотанка, але особлива. Багато янголів-обережників - невеличких, таких, щоб уміщались у кишені солдата, відправились на Донеччину оберігати наших вояків”, - дізнаюся чергової порції інформації від Вікторії Наумчук.

За її словами,  часто до пані Людмили приїздять здалеку з проханням зробити янгола для сина, або чоловіка. Трапляється, під час міських ярмарків підходять до майстрині незнайомі люди, запитують чи не має вона таких оберегів.

“Як бачу, що людина з фронту, навіть грошей не беру.  Було й таке, що одна жіночка шукала обережну ляльку з дитинкою на руках, бо довгий час не могла завагітніти. Я звісно їй допомогла!” - ділиться художниця.

Є серед доробків Людмили і ціла серія просто неймовірних вишуканих різдвяних янголів. При їх виготовлені майстриня використала натуральні матеріали - конопляне полотно, мереживо, різноманітні стрічки, намистини, гіпюр, парчу, перли. Дуже зворушливими та немов живими виглядають янголи , що склали руки у молитві. Дивишся на них, і починаєш вірити в дива, так само як в дитинстві, коли загадував свої потаємні малечі бажання. Оберіг цей настільки теплий, що неодмінно хочеться мати такий самий у себе вдома.

 І нерозлучники...

Людмила демонструє мені ляльку “Нерозлучники”. Її, зазвичай, дарували парам на нерозлучне життя у шлюбі та щасливе сімейне життя. Робиться цей оберіг на одній ручці. Руки двох ляльок зв’язані одна з одною. До речі, за традицією у деяких регіонах на весіллі зв’язували рушником руки наречених, і вони не мали права розв’язуватись протягом певного визначеного часу.

Матеріали майстриня використовує найрізноманітніші. Часто - клаптики старовинної вишивки, яка залишилась у чудом збережених рушниках, скатертинах та рушниках. Таким чином вона дає друге життя речам. Майстри впевнені, у таких відтворених їхніми руками роботах, залишається подвоєна магічна сила - колись подарована предками та нині власноруч посилена їхніми нащадками.

Старі речі українці ніколи не викидали.  Найцікавішим є те, що всі ті орнаменти та оберегові символи, які працювали на сорочках та рушниках, продовжували працювати, але вже у дитячих та жіночих руках. Бо, власне, мотанка - це була не лише іграшка, це було єство, що допомагало утримувати добробут, злагоджу та енергетичний баланс у родині , - свідчить Вікторія Наумчук.

Із вишитих речей для ляльок-мотанок майстри виготовляють вишуканий мініатюрний одяг - це і милі фартушки, і спідниці, окантовані ніжним мереживом, і справжні охайні віночки з безліччю яскравих стрічок.

“Коли я бачу матерію, одразу виникає ідея майбутнього образу, придумується одежа для ляльок, віночки, тощо. Я намагаюсь відтворити ті деталі традиційного українського одягу, які притаманні нашим автентичним традиціям. Для цього автор багато працює з архівами, фотографіями, “живими” свідченнями”, - захоплено розповідає про свою творчість пані Людмила.

Вона так само, як і Оксана Смерека-Малик, вигадує різні типажі, тож кожна її лялька є особливою та несхожою одна на одну. Є серед її робіт кілька ляльок „Травниць“, при виготовлені яких автор використовує цілющі трави ( вони теж самі по собі є обереговими).

Така лялька не лише дуже ароматна, але й є чудовим заспокійливим, особливо для дітей. Лялька “Зерновушка” акумулює в оселі достаток. Ще одна лялька “Подорожниця” захищає тих, хто знаходиться у дорозі або вирушив далеко від дому у мандрівку. Якось таку ляльку у пані Людмили замовила одна жіночка для чоловіка-дальнобійника.

Будучи ще й психологом за другим фахом Людмила Медведевська, вочевидь, дуже точно відчуває, яким саме має бути характер ляльки. Особливо такої, яку замовляють для себе або рідних конкретні люди. ЇЇ ляльки неодмінно є дуже добрими та напрочуд позитивними. І це цілком закономірно, адже сама автор є надзвичайно світлою людиною.

“Все, що ми робимо у нашому краєзнавчому музеї, є роботою із певними намірами. Не обов’язково розглядати створення ляльки-мотанки з точки зору професійного майстерництва. Бо ця традиція, на жаль, трохи забута, завжди була в українських родинах. Якщо навіть робота аматора не є досконалою у якихось техніках, головне тут криється у збереженні самої сутності ляльки-мотанки, збереженню традиції її виготовлення та шанування. Я впевнена, що вона вже повернулась в українські родини”, -  підсумовує  зустріч Вікторія Наумчук.

Виставка „Різдвяно-новорічні передзвони“ народної майстрині Валентини Мірошник діятиме аж до кінця усіх новорічних свят. Але на цьому музей зупинятись не має намірів. У циклі календарних новорічних подій Черкащини відвідувачі музею зможуть побачити надзвичайні експозиції ялинкових іграшок та атрибутики різних років.