Ранок 23 листопада став святковим для колективу видання "7 днів Черкаси", адже для нього народження нової газети стало підсумком великої підготовчої творчої роботи. Звісно, й переживань, щоб усе задумане здійснилось. Для міста вихід нової газети теж подія не рядова, адже попри думки скептиків про вимирання паперових ЗМІ, творча команда газети доводить, що не зовсім так: за три години вже розійшлося близько 5 тисяч примірників.

„7 днів Черкаси“ можна вважати вдалою реінкарнацією популярного в Черкасах видання „Акцент“.

Як відомо, 7 вересня власник продав газету. Це насправді було шоком для колективу, який мав свої плани, думав, як зробити газету ще більш інформаційно насиченою та цікавішою для читача. І ось раптом, все стало начебто непотрібним.

В „акцентівців“ ще жевріли надії на те, що і саме видання, і творчий колектив буде збережено, що газета, яку творили разом з великою любов`ю 20 років поспіль, і надалі ( нехай і з іншим власником) буде виходити саме у своєму напрацьованому роками форматі, залишиться вірною своєму самобутньому стилю і буде затребуваною читацькою аудиторією.

На жаль, цього не сталося. Потрібно віддати належне мужності цих людей, які 2,5 місяці виношували ідею відродження та водночас народження нової газети та почали все з чистого аркуша  і першого номера, який Черкаси, власне, і побачили у продажу вже цього ранку. Це було надзвичайно важко зробити. Але, як зізнаються творці „7 днів Черкаси“, не неможливо.

— Тож на старому ставимо крапку, перегортаємо сторінку й беремося до роботи, — говорить головний редактор „7 днів Черкаси“ Тетяна Пархоменко. Ми — це наші невгамовні менеджери-„енерджазери“ Лариса Сорока та Ірина Змієнко, менеджер з розповсюдження Тетяна Коломієць, бухгалтер Тетяна Жирна, коректор Алла Шрамко та, звісно, потужна команда журналістів — Борис Юхно, Олександр Полуянов, Олена Буєвич та Тетяна Балякіна. Ми залишаємось вірними самим собі та маємо намір ставати кращими. І це, думаю, буде не важко зробити, маючи команду однодумців!

— Продаж „Акценту“ дехто з наших колег розцінив, як доказ того, що друковані видання вмирають, ви ж створили прецедент та довели, що це не так.

— Ви знаете, коли ми реєстрували газету,то були вже п`ятими серед твльки-но зареєстрованих друкованих регіональних видань. Термін реєстрації, до речі, невеликий і займає близько місяця. Звісно, я погоджуюсь, що молодь переважно звертається до електронних засобів масової інформації. Однак є у нашій аудиторії й молоді люди, які залюбки підписуються на газету та купляють її в кіосках з продажу періодики. Я бачила це на власні очі. Це не може не радувати.

— Вибачте, але закономірно виникає питання, яке цікавить людей — хто ж підставив вам плече. Бо без фінансової підтримки ЗМІ нині вижити дуже важко.

— Я очікувала на таке питання. Але розчарую вас. Скажу лише, що ми створили газету „7 днів Черкаси“ зусиллями творчого колективу колективу. Звісно, й інвестора залучили. Він не політик, і жодним чином впливати на редакційну політику не буде. На неї впливатиме лише читач, на якого, власне, й розраховане наше видання. Наш девіз: гостро, актуально, неупередженно

— Якою Ви бачите цільову аудиторію „7 днів Черкаси“?

— Перед нами стояло складне завдання, тому що ми, по-перше, хотіли повернути собі читача, який нас читав протягом 20 років. Це — переважно міський читач, інтелігентний, думаючий. Але ми не хочемо відмовлятися й від області. Тому наші авторські матеріали будуть широко розповідати і про життя Черкаського краю та його людей. Ми сподіваємось, що наша читацька аудиторія буде збільшуватися. Головна тематична направленість видання залишається — це соціальна направленість газети, аналітика гостра, не відмовляємось і від політики( куди ж без неї?), надаючи можливість висловлювати різні думки. А ще ми всі маємо велике бажання нести читачам позитив. Усі ці складові й створюють обличчя нашої газети.

— Ця щаслива історія якнайкраще доводить, що те, що нас не вбиває, робить сильнішими.

— Це дійсно так. Ви знаєте, коли ми робили „Акцент“, у нас було все стабільно й комфортно, ми пливли за течією й чудово почувались. Тепер я розумію, що не можна „почивати на лаврах“, треба виходити із зони комфорту. Можливо, і бракувало нам копняка?! Слава Богу, було кому його лише від нас залежить наша подальша доля. Зараз ми сподіваємось, що тираж нової газети буде не меншим, ніж в „Акценті“, який ми робили, тому що є велике бажання робити якісній продукт. Ми знаємо, як це робити, ми можемо це робити, і у нас нині є така щаслива можливість.