Він уже побував у Північній і Центральній Америці, Африці та Азії, але на цьому не збирається зупинятися. Жодна подорож одеського веломандрівника Руслана Веріна не обходиться без курйозів та екстриму. Коли його запитують, як він виживає в таких надскладних умовах, чоловік з гордістю відповідає, що українці можуть все. Нещодавно він завітав до Черкас, аби поділитися з містянами найцікавішими історіями зі своєї подорожі до Африки, та розповісти, чому в один момент вирішив змінити роботу в офісі на незабутні велоподорожі.

Про це пише "Вичерпно".

Мандрівник завжди бере з собою тільки найнеобхідніші речі і ночує в наметі. Аби прославити свою країну, чоловік возить всюди український прапор, який прикріплений до велосипеда. Руслан Верін розповідає, що перша велоподорож відбулась у далекому 2011-ому році, коли його друг запропонував поїхати до Криму: 

- Усі ми любимо подорожувати, думаємо, що це круто, але завжди маємо багато відмовок. Мої перші поїздки були маленькими і несерйозними. Тому вісім років назад ми з другом вирішили підкорити Крим. Спочатку ця мандрівка здавалась нам захмарною та зі світу фантастичного, але ми змогли це зробити. Тоді ми вирішили не зупинятися на досягнутому і я запропонував або піднятися на Ельбрус, або об’їхати Чорне море.

Чоловік вирішив поділитися своєю ідеєю на велофорумі Одеси, де 99 % присутніх висміяли і його, і цю захмарну ідею:

- Одеські мандрівники, які подорожували лише Україною, опустили мене нижче «плінтуса». Це дало мені поштовх рухатися далі, тому ми з другом зібралися і поїхали. Ми їхали два місяці як нормальними дорогами, так і бездоріжжям, подолали шість тисяч кілометрів. Після цієї подорожі ми запевняли себе, що більше не їздитимемо і працюватимемо на нормальній роботі в офісі. Тоді у мене вкрали велосипед і я вирішив, що остаточно припиню подорожувати.

Неповторні моменти від подорожей та постійне відчуття адреналіну надовго закарбувалися в пам’яті Руслана Веріна. У 2015-ому році чоловік купив новий велосипед за 100 доларів, зібрав ще 90 тисяч гривень і розрахував, куди може поїхати:

- На той момент чомусь мою увагу привернула Африка. Я купив усе необхідне обладнання і розрахував кошти на харчування. Тоді я розумів, що мені вистачить коштів, щоб повернутися назад. Виїжджав з дому абсолютно спокійним, бо розумів, що гроші на квиток додому лежали в кишені. Ніхто, крім моїх родичів, не знав, що я відправився у веломандрівку. От з цього моменту і розпочалися справжні пригоди.

Болгарське село на півдні Одеської області

Веломандрівник запевняє, що потрапивши до подібної місцини, ніхто не залишиться голодним. Тут на додачу можете отримати пісні до світанку та алкоголь у дорогу від місцевих жителів:

- Коли я проїжджав болгарське село на півдні Одеської області, то мене зупинив джип. Чоловік, який виліз з автівки, запитав мене, куди я прямую. Коли він дізнався, що я мандрую до Африки, то подивився на мене як на дурника. Не дивлячись на це, він запросив мене до себе додому, аби нагодувати. Тут я вдосталь наївся салом, бринзою, а після цього господарі запропонували випити келих міцного вина. Зрозуміло, що після цього ні про яку веломандрівку мова не могла йти. Наступного дня господарі провели мене за село, давши з собою у дорогу дві п’ятилітрові пляшки вина. Тоді я розумів, що треба тікати, доки мене остаточно не споїли.

На цьому пригоди на півдні Одеської області не закінчилися. Біля лісосмуги чоловіка зупинили водії декількох автівок, які почали погрожувати:

- Того дня я їхав дуже веселим, адже по моїх жилах ще пульсував алкоголь з учорашнього дня. Коли я зустрів двох водіїв, то вони почали погрожувати, що заберуть мої гроші, велосипед і телефон. Я почав віджартовуватися, що забирайте, бо втомився везти 60 кілограмів речей і краще поїду на одній із автівок. Хлопці з гумором сприйняли все почуте і почали розпитувати, куди я їду. З того часу ми потоваришували з ними і до цього дня досі спілкуємося.

Туреччина

Туреччина на півночі омивається Чорним морем, на півдні — Середземним, а на заході — Егейським і Мармуровим. У Європі Туреччина має кордони невеликої протяжності з Болгарією на півночі, Грецією на заході, Грузією і Вірменією в Закавказзі, з Іраном і Іраком на сході і з Сирією в межиріччі Тігра і Євфрата.

Кордон із Туреччиною — це найнебезпечніша ділянка країни. Там живуть сирійські курди, які під впливом постійних бойових дій, дуже агресивно сприймають туристів.

- Ці люди готові вбити іншого за 10 доларів. Мені про це неодноразово розповідали, але я не вірив і вирішив їхати далі. Перед Анкарою вирішив заїхати на одну із заправок і скористатися Wi-fi. До мене за столик підсів турок, який почав розповідати про небезпеку, яку можуть завдати курди. Чоловік показав посилання на статті, у яких мова йшла про зниклих туристів. Тоді я вирішив повернувся назад до Стамбулу і купити білет на літак, аби не ризикувати власним життям, — розповідає Руслан Верін.

Ізраїль

З 1948 року населення країни зросло більш ніж в десять разів. Сьогодні понад 7,8 мільйона ізраїльтян представляють собою багату мозаїку, різноманітну за своїми етнічними коренями, способом життя, релігіями, традиціями і культурою. Євреї складають 75,4% населення Ізраїлю, араби — 20,5%.

Варто зауважити, що Ізраїль — це безвізова країна. Однак для велоподорожей вона є однією із найдискомфортніших.

- В Ізраїлі є лише певні ділянки, відведені для пересування велосипедами. Усі водії автівок, які обганяли мене на трасі, постійно сигналили. Після цього мене наздогнала поліція і сказала, щоб я покинув трасу. Вони взяли мій велосипед і перекинули через парапет в поле. Тоді дідусь, який побачив цю ситуацію, пожалів мене і запропонував провезти мене з велосипедом до більш безпечної ділянки дороги, — розповідає веломандрівник.

Ейлат, Ізраїль

Ейлат — найпівденніше місто Ізраїлю, розташоване на березі бухти Акаба. Місто має вихід до Червоного моря й Індійського океану. Сучасний порт, побудований на місці гавані, де судна кидали якір ще за часів царя Соломона, здійснює торгові зв’язки з Африкою та Далеким Сходом.

М’яка тепла зима, вражаючий підводний світ, мальовничі пляжі, розкішні готелі та прямі чартерні рейси з Європи перетворили Ейлат на цілорічний міжнародний курорт. З часу підписання мирного договору з Йорданією (1994 рік) почалася розробка проектів спільного розвитку із сусіднім йорданським містом Акаба, спрямованих переважно на розвиток туризму в регіоні.

За словами Руслана Веріна, Ейлат має свою унікальну родзинку — дайвінг. Місцеві жителі дуже добре розкрутили цю справу, адже тут дайвінг коштує 150 доларів, коли в Єгипті такі послуги надаються за 20 доларів.

- Якщо ви не хочете платити туристичний збір у розмірі 25-ти доларів під час виїзду з Ізраїлю, то кажіть, що їдете лише попірнати у Суецькому каналі і повернетеся назад. Місцеві жителі казали мені те саме, але я до кінця не вірив. Я подумав, що обманювати людей негарно, бо невідомо чим все це закінчиться. На кордоні я сказав, що їду в Каїр. Мені сказали платити 25 доларів, хоча якби я сказав, що їду до Єгипту, то вони б нічого не зробили. Я був засмучений, адже тоді кожна копійка була на рахунку. Після цього картав себе за  те, що не повірив інформації місцевих жителів.

Синайський півострів

Цей півострів знаходиться на заході Азії, між Суецьким каналом і затокою Акаба Червоного моря. Його площа становить близько 25 тис. км².

На півдні — гори, складені гранітами, гнейсами, кристалічними сланцями, заввишки до 2 637 м (гора Катерин, вища точка Єгипту), на північ поверхня знижується до 500—1 000 м; переважають сильно розчленоване кам’янисте плато — Егма і частина плато Ет-Тих. Уздовж Суецької затоки — вузька піщана низовина.

Синайський півострів завжди був неспокійною точкою Єгипту, але упродовж 30 років свого правління президент Хосні Мубарак тримав його під контролем, і терористи “не висовувалися”. Після повалення Мубарака під час “Арабської весни” 2011 року ситуація в цьому регіоні різко загострилася.

- Дослідивши карту маршруту, ще до подорожі, я думав, що до Африки можна потрапити або літаком, або теплоходом. Але до континентальної Африки та Азії я міг потрапити лише через Синайський півострів, де є канал, що з’єднує Середземне і Червоне моря. Мені повідомили, що у зв’язку зі складною військовою ситуацією там постійно чергують охоронці, які із проблемами пропускають машини, а тим паче велосипеди. На моє щастя, і тут знайшлися добрі люди, які змогли підвезти мене автівкою, — розповідає Руслан Верін.

Африка

А́фрика — другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. З площею понад 30 300 000 км². Враховуючи прилеглі острови, він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу. А його населення становить понад 1,2 млрд осіб.

- Діставшись омріяного континенту, я відчував щастя і отримав заряд адреналіну. Африка — континент, що вражає. Тут на відміну від жінок, не працюють чоловіки. Місцеві жителі вважають хамелеона божественним отруйним створінням і носять його лише в пакетику. Народ масаїв вибиває середнього зуба, а мочку вуха пришивають до вушної раковини. Також в Африці великою пошаною користуються жителі, які надають послуги мототаксі, — зауважив мандрівник.

Додамо, що й на цьому мандрівник не збирається зупинятися, адже на черзі у нього подорож до Австралії.

Детально про свої подорожі Руслан розповідає на своїй сторінці в Instagram.

У матеріалі використана інформація з відкритих джерел. Фото були взяті зі сторінки Руслана Веріна в «Instagram».